ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №826/6249/16
касаційне провадження №К/9901/14172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2016 (головуючий суддя: Вовк П.В., судді: Данилишин В.М., Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/6249/16 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним і скасування припису,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" (далі - ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра або відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати припис № 214-14/02 від 07.10.2015 щодо порушення вимог законодавства, виявлених під час державного геологічного контролю стосовно позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що припис є незаконним, оскільки виявлені порушення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 6 припису Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держаної служби геології та надр України №214-14/02 від 07.10.2015.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що перереєстрація форми 3-гр законодавчо вимагається лише у випадку, коли після державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (РДГВН), відбулися зміни, передбачені пунктами 1.9, 1.3 Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2013 № 263 (далі - Порядок №263), а саме: найменування РДГВН, цільового завдання, площі або району робіт, строку проведення робіт, виконавця робіт (переоформлення спеціального дозволу).
Оскільки з наявної в матеріалах справи Угоди про умови користування надрами від 24.07.2013 не вбачається, що відбулись зміни, з якими законодавець пов`язує необхідність перереєстрації форми 3-гр, та після укладення цієї угоди сторонами не було підписано Програму робіт з геологічного вивчення, яка є додатком 2 до такої угоди, в якій безпосередньо зазначаються види і строки проведення робіт на Тинівському родовищі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у позивача не виникло обов`язку щодо перереєстрації форми 3-гр.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" у повному обсязі.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що згідно із пунктом 5 Особливих умов Спеціального дозволу, позивач мав на протязі одного місяця перереєструвати форму 3-гр у ДНВП "Геоінформ України" у зв`язку з тим, що 24.07.2013 складена нова угода про умови користування надрами № 1906 (попередня угода була складена 18.10.2011). Скаржник стверджує, що дана умова також передбачена статтею 31 Закону України від 12.07.2001 №2665-III "Про нафту і газ" (далі - Закон №2665-III), статтею 39 Кодексу України про надра та пунктом 1.7 Порядку №263. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права, та встановив таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказів Державної служби геології та надр України від 22.07.2015 №210 "Щодо проведення позапланової перевірки ПАТ "НК "Надра України", від 27.07.2015 №217 "Щодо внесення змін до наказу Держгеонадр України від 22.07.2015 №210" та від 03.08.2015 №225 "Щодо внесення змін до наказу Держгеонадр України від 22.07.2015 №210", у зв`язку з надходженням листа ПАТ НК "Надра України" від 09.07.2015 №1051/2/01/14, у період з 03.08.2015 по 01.10.2015 Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, який є структурним підрозділом відповідача, проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення надр, у т.ч., дослідно-промислової розробки на ДП HAK "Надра України" "Західукргеологія".
Результати перевірки оформлені актом №02-01/06/2015-22/у-46 від 01.10.2015 (далі - акт № 02).
У висновках акту № 02 зазначені, у тому числі, (…) порушення, встановленні під час перевірки позивача, зокрема щодо предмету спору в пункті 6 зазначено, що Форма 3-гр на Тинівське родовище з Програмою робіт до Угоди про користування надрами від 24 липня 2014 року не перереєстрована в ДНВП "Геоінформ України".
07.10.2015 на підставі інформації зазначеної в акті №02 перевірки, Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України було складено припис № 214-14/02, в якому вказано на необхідності усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, виявлених в ході проведення перевірки та встановлених актом №02-01/06/2015-22/у-46, та повідомленні про їх усунення у строк до 09.11.2015.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем приписом № 214-14/02 від 07.10.2015 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв з порушенням законодавчих норм, зазначаючи у пункті 6 припису, що форма 3-гр на Тинівське родовище з Програмою робіт до Угоди про користування надрами не перереєстрована в ДНВП "Геоінформ України", оскільки після укладення нової редакції угоди про умови користування надрами №1906 від 24.07.2013 у позивача не виникло обов`язку щодо перереєстрації форми 3-гр.
Водночас протиправність дій відповідача щодо фіксації інших порушень вимог законодавства про надра, зазначених у акті та приписі, судами попередніх інстанцій не встановлена та рішення судів в цій частині не є предметом касаційного оскарження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною службою геології та надр України 14.05.2002 позивачу було надано спеціальний дозвіл на користування надрами №1906 для геологічного вивчення, у т.ч., дослідно-промислової розробки з метою пошуків та розвідки покладів газу у сарматських, баденських і карпатсько-юрських відкладах, у т.ч. дослідно-промислову розробку, геолого-економічну оцінку запасів родовища ДКЗ України з метою передачі його у промислову розробку.
Термін дії дозволу був подовжений наказом № 66 від 08.09.2011 до 14.05.2016.
У пункті 5 особливих умов спеціального дозволу зазначено про необхідність протягом одного місяця перереєструвати форму 3-гр у ДНВП "Геоінформ України".
В якості додатку до спеціального дозволу укладено угоду про умови користування надрами № 1906 від 18.10.2011.
Отже, з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у позивача виникли обов`язки, передбачені Кодексом України про надра та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Уряду від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок №615), зокрема, щодо ефективності проведення робіт, використання надр відповідно до цілей, для яких їх було надано, забезпечення повноти геологічного вивчення, раціонального, комплексного використання та охорони надр. Крім того, з вказаного моменту позивач зобов`язується виконувати програму робіт, яка оформляється як додаток до угоди про умови користування надрами.
24.07.2013 між Державною службою геології та надр України та ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" укладено нову редакцію Угоди про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин №1906, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою геологічного вивчення, в т.ч., дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин Тинівського родовища №1906 від 14.05.2002.
Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2, 3.5 вказаної Угоди, умови користування надрами, види та строки виконання Надрокористувачем робіт з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин газ природний протягом строку дії Дозволу визначається в Програмі робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, яка підписується сторонами і є Додатком 2 та невід`ємною частиною цієї Угоди (далі - Програма робіт).
Програма робіт у цілому або окремі її показники, у разі потреби можуть уточнюватись або змінюватися за взаємною згодою сторін у межах дії Дозволу та цієї Угоди відповідно до позитивного висновку спеціалізованого державного геологічного підприємства, установи та організації, яке проводить моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами.
Строк виконання робіт з метою геологічного вивчення, в т.ч., дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин може бути продовжений за умови продовження строку дії Дозволу та цієї Угоди, із внесенням відповідних змін до Програми робіт.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4 ця угода набирає чинності з дня реєстрації Дозволу і припиняє свою дію з моменту припинення права користування надрами шляхом анулювання Дозволу або закінчення строку дії Дозволу. У разі продовження строку дії Дозволу сторони вносять зміни до Програми робіт та до цієї Угоди. Внесення змін до цієї Угоди здійснюється за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткових угод до цієї Угоди, які підписуються уповноваженими особами сторін і засвідчуються печатками.
Судами попередніх інстанцій встановлено та визнано сторонами, що після укладання 24.07.2013 нової редакції угоди про умови користування надрами №1906, позивачем та відповідачем, в тому числі, станом на час розгляду даної адміністративної справи, не було підписано Програму робіт з геологічного вивчення, яка є додатком 2 до такої угоди, і в якій безпосередньо зазначаються види і строки проведення робіт на Тинівському родовищі.
Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі зазначених угод та умов користування надрами № 1906 від 24.07.2013 дійшли висновку, що не вбачаються, зміни, з якими наведені законодавчі положення пов`язують необхідність перереєстрації форми 3-гр. Так само й інші наявні в матеріалах справи докази не свідчать про наявність таких змін після укладання угоди від 24.07.2013. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що після укладання нової редакції угоди про умови користування надрами №1906 від 24.07.2013 у позивача не виник обов`язок щодо перереєстрації форми 3-гр, а тому контролюючим органом було безпідставно зазначено у пункту 6 оскаржуваного припису про порушення ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" порядку здійснення такої перереєстрації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.