ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №821/3764/15-а
адміністративне провадження №К/9901/12530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №821/3764/15-а
за позовом Приватного виробничого підприємства "М.А.Л." до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В`ячеславівни, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Варняка С.О., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2016 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бітова А.І., суддів: Милосердного М.М., Ступакової І.Г.
в с т а н о в и в :
У грудні 2015 року ПВП "М.А.Л." звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі державний реєстратор) Хафусової В.В., Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі ДДР МЮ України) про:
- визнання протиправними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення №25835730 від 4 листопада 2015 року про відмову у державній реєстрації права власності на будівлі, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64, які належать ПВП "М.А.Л.";
- визнання протиправним і скасування рішення №25835730 від 4 листопада 2015 року;
- зобов`язання ДДР МЮ України провести державну реєстрацію права власності ПВП "М.А.Л." на 10/100 частин об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64, яке складається з адміністративної будівлі (літ."З") загальною площею 239,7 кв.м., яка складається з приміщень №2, 3, 4 першого та другого поверхів, майстерні літ. "В" загальною площею 740,6 кв.м. та котельні (літ."Д") загальною площею 86,2 кв.м. згідно з рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 8 липня 2015 року (справа № 667/7343/14-ц).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте в порушення норм Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не містить вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2016 року, позов задоволено.
Суди встановили, що 12 жовтня 2015 року директором ПВП "М.А.Л." подано державному реєстраторові заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на 10/100 частин об`єкту нерухомого майна (літ. "З", "В", "Д") на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 8 липня 2015 року у справі №667/7343/14-ц.
До заяви було додано: технічний паспорт від 08 листопада 2012 року, виданий Херсонським державним бюро технічної інвентаризації (далі ХБТІ); договір купівлі-продажу від 16 січня 2003 року адміністративної будівлі літ. "З", загальною площею 237,8 кв.м., з них 1 поверх приміщення №1, 2, 3 та 2 поверх повністю, майстерня літ. "В", котельня літ. Д за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64, зареєстрований в ХДБТІ від 24 липня 2003 року; рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 08 липня 2015 року у справі №667/7343/14-ц; копію паспорта громадянина України, копію наказу від 20 травня 1998 року про призначення Манька О.Л. директором ПВП "М. А . Л .".
Рішенням державного реєстратора Хафусової В.В. від 4 листопада 2015 року №25835730 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлі, що розташовані за вищевказаною адресою з підстав невідповідності поданих документів вимогам, встановленим Законом, або які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, та повідомлено ПВП "М.А.Л." про право на оскарження даного рішення відповідно до законодавства.
У спірному рішенні державний реєстратор зазначив, що подані документи та відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно містять численні суперечності, а саме щодо площі та складових частин об`єкту нерухомого майна. Проте, не зазначає конкретні порушення чи недоліки, які перешкоджають здійснити державну реєстрацію. Крім того, відмовляючи в державній реєстрації прав на нерухоме майно, державний реєстратор вказав, що літ. "Б" є самочинно збудованою і потребує згідно з п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у державного реєстратора були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у державній реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за наявності судового рішення, яким визнано за ПВП "М. А.Л ." право власності на 10/100 частин об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64 .
Не погоджуючись із таким судовими рішеннями, Міністерство юстиції України оскаржило їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині вимог про зобов`язання здійснити державну реєстрацію прав та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
У поданих запереченнях позивач просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частина друга статті 9 Закону України № 1952-ІV передбачає прямий обов`язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 868.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін`юст. Заява подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього (пункт 36 Порядку №868).