ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2019 року
Київ
справа №464/7670/16-а
касаційне провадження №К/9901/24368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2017 (головуючий суддя: Бойко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (судді: Старунський Д.М, Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №464/7670/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Іскра" (далі - ПАТ "Іскра" або позивач) звернулося до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Управління або відповідач), в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті ПАТ "Іскра" компенсації фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за період з березня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 136 258,38 грн;
стягнути з відповідача на користь ПАТ "Іскра" суму компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за період з березня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 136 258,38 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На виконання вимог законодавця, за період з березня 2014 року по грудень 2015 року позивачем було нараховано та виплачено середню заробітну плату призваним на військову службу працівникам на загальну суму 136 258,38 грн. Для отримання компенсації з бюджету ПАТ "Іскра" у грудні 2015 року подало до відповідача погоджені районними (міськими) військовими комісаріатами, що здійснювали призов працівників на військову службу, звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за березень-грудень 2014 року, липень-грудень 2015 року, проте компенсація підприємству не виплачена за відсутності коштів, призначених за бюджетною програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.3017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ПАТ "Іскра" компенсації фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, за період з березня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 136 258,38 грн;
зобов`язано відповідача виплатити ПАТ "Іскра" суму компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за період з березня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 136 258,38 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що невиконання державними органами свої зобов`язань не може виправдовуватись відсутністю коштів. Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача виплатити ПАТ "Іскра" суму компенсації у заявленому ним розмірі.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вказує на те, що неперерахування позивачу коштів пов`язане із відсутністю належного бюджетного асигнування, виділеного для цих цілей.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з метою отримання компенсації (у сумі 136 258,38 грн) за виплачені ним протягом березня 2014 - грудня 2015 року кошти на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом на час мобілізації на особливий період, коштів подав відповідачу звіти про фактичні витрати.
Листом №2605/10-8137 від 25.08.2016 відповідач повідомив ПАТ "Іскра", що наразі відсутнє фінансування за бюджетною програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період". Компенсація буде проведена після виділення коштів.
Невиконання відповідачем обов`язку по виплаті компенсації слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
За змістом статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.