ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №826/16888/18
адміністративне провадження №К/9901/18174/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у складі колегії суддів: Кучми А.Ю. (головуючий), Аліменка В.О., Бєлової Л.В. у справі 826/16888/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Мироненка Дмитра Олександровича Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" (особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ) про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Мироненка Дмитра Олександровича (надалі - Державний реєстратор), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям спеціального розділу) індексний номер 37723302 від 24.10.2017 Державного реєстратора;
1.2. скасувати державну реєстрацію про право забудови земельної ділянки (суперфіцій), номер запису про інше речове право 22974105 від 23.10.2017, внесену до спеціального розділу "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором, що виникло згідно договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), серія та номер 1, виданий 26.12.2008, видавник ТОВ "ЕСТ ІДЕАЛ"/ ОСОБА_2 ; акту прийому-передачі земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 26.12.2008, видавник ТОВ "ЕСТ ІДЕАЛ"/ОСОБА_2
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в справі.
3. 22.12.2018 позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні щодо нерухомого майна - земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0905 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:149:0007; житлової будівлі літера "О" площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера "А", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі будь-яким чином відчужувати вказане нерухоме майно чи передавати його в іпотеку (заставу) з метою забезпечення виконання зобов`язань перед третіми особами.
3.1. Вказану заяву позивач обґрунтував тим, що він є співвласником земельної ділянки, щодо якої прийняте оспорюване рішення, проте Державний реєстратор в порушення статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) не повідомив позивача про отримання заяви на проведення реєстраційних дій, що на переконання позивача, свідчить про наявність очевидних ознак протиправності рішення. Крім того, позивач посилався на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам та інтересам, захист яких, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні відносно нерухомого майна - земельної ділянки (суперфіцій) площею 0,0905 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:149:0007; житлової будівлі літера "О" площею 411 кв.м. та 34/100 частини житлового будинку (квартира 2) літера "А", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
4.1. Постановляючи дану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що існує висока ймовірність подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що тягне для позивача негативні наслідки, тому клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню.
5. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) оскаржив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 в апеляційному порядку.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
6.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи позивача на користь необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є лише припущеннями, які не знаходять свого підтвердження жодними доказами. У свою чергу, судом апеляційної інстанції вказано, що протиправність оспорюваного рішення Державного реєстратора повинна досліджуватись під час розгляду справи по суті, а вирішення даного питання за наслідками розгляду позивача, фактично, свідчить про передчасне вирішенням судом першої інстанції позовних вимог.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права. Зокрема, наголошує, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції була наявність ознак очевидної протиправності оспорюваного рішення, що передбачено пунктом 2 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.10.2018 у справі №817/679/18 та вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлювало фактичного вирішення спору по суті, а було спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного судового рішення. Крім того, скаржник посилається на відсутність у ОСОБА_2, який виступав скаржником в суді апеляційної інстанції, права власності на житлову будівлю літера "О" площею 411 кв.м., що знаходиться на спірній земельній ділянці. Стверджує, про несвоєчасне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги.
8. Відповідачем до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
10. Згідно з частиною 2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
11. Пунктом 4 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, серед іншого, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
12. Частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
13. При цьому, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
14. Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.