ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №465/4674/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22384/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року (суддя: Гулієва М.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (судді: Мікула О.І., Кушнерик М.П., В.В. Ніколін) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 2 роти 2 батальйону УПП у місті Львові Гемберського Віталія Романовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 2 роти 2 батальйону УПП у місті Львові Гемберського Віталія Романовича (далі відповідач) про скасування постанови ДР № 096134 від 22 серпня 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність прийняття спірної постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП та частиною першою статті 126 КУпАП, посилаючись на те, що оскаржувана постанова складена інспектором не за місцем скоєння правопорушення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для скасування постанови відповідача, оскільки позивач керував транспортним засобом "ВАЗ 2109" з неосвітленим номерним знаком та не пред`явив полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вчинив правопорушення, передбачені частиною шостою статті 121 КУпАП та частиною першою статті 126 КУпАП, що підтверджено поясненнями відповідача, допитаного в якості свідка, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, та є доказом у справі відповідно до положень КАС України. Вказував, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування даного факту.
При цьому вказували, що позивач не заперечував факт непред`явлення ним полісу, на вимогу працівника поліції, керуючи транспортним засобом "ВАЗ 2109" 22 липня 2016 року о 00:30 год.
Також вказували на необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності складання постанови не за місцем скоєння правопорушення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.
Вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття рішення.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 22 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року.
15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О.В., (судді) Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
22 липня 2016 року о 00 год. 30 хв. позивач, керував автомобілем "ВАЗ 2109" д.н.з. НОМЕР_1 з неосвітленим номерним знаком транспортного засобу не пред`явив на вимогу інспектора для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За таких обставин, 22 липня 2016 року інспектором патрульної поліції 2 роти 2 батальйону УПП у місті Львові Гемберським В.Р. складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №096134, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини шостої статі 121 КУпАП та частини першої статті 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Не погоджуючись із постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпункт "б" п. 2.3 Правил зобов`язує водіїв механічних транспортних засобів бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 2.9 ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з частиною шостою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 в ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з частиною першою статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.21.1 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно з п.21.3 статті 21 цього Закону при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.