П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/23273/15
Провадження № 11-659апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Райдержадміністрація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві), про визнання протиправними та скасування розпоряджень
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2016 року (суддя Келеберда В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (судді Епель О. В., Карпушова О. В., Мамчур Я. С.),
УСТАНОВИЛА:
8 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати розпорядження Райдержадміністрації від 19 березня та 9 квітня 2015 року № 143 та № 201 відповідно.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 9 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, провадження у справі закрив на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалюючи такі рішення, суди вказали на приватноправовий характер цього спору та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені цими судами ухвали про закриття провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Незгода скаржниці з висновками судів про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі мотивована відсутністю цивільного спору, оскільки позивачкою оскаржуються акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - Райдержадміністрації, яка, не маючи на те повноважень, розпорядилася квартирою, що перебуває у власності позивачки.
Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Матеріалами справи встановлено, що 14 червня 2014 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому рішенням Апеляційного суду міста Києва від 8 жовтня 2013 року в цивільній справі № 761/5526/13-ц було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 липня 2009 року, за яким ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, а також витребувано зазначену квартиру з незаконного володіння ОСОБА_3 та передано у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
У подальшому розпорядженням Райдержадміністрації від 19 березня 2015 року № 143 згадану вище квартиру було включено до числа службових жилих приміщень Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Розпорядженням від 9 квітня 2015 року № 201 Райдержадміністрація затвердила рішення адміністрацій підприємств, установ та організацій району про надання службових приміщень, зокрема й рішення керівництва та житлово-побутової комісії Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23 березня 2015 року про передачу ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 .