ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 212/616/17-к
провадження № 51-1415км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїло І.С.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000879, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 400 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 листопада2016 року близько 17:45, керуючи автомобілем "KiaCeed" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Електрозаводській у м. Кривому Розі в напрямку об`їзної дороги,грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, всупереч вимогам п. 1.3, п. 1.5, п. 2.3(б), п. 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, діючи необережно, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_3, який рухався по пішохідному переходу зліва направо стосовно напрямку руху вказаного автомобіля, та скоїв наїзд на останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, від яких цього ж дня помер.Порушення ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДРперебуває у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП і заподіянням смерті потерпілому ОСОБА_3
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2019 року залишив вирок без зміни.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У доповненні до скарги засуджений просить перевірити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової кваліфікації оцінки обставин справи з дослідженням законності процедури отримання доказів обвинувачення та:
- встановити і визнати недоведеними обставини обвинувачення засудженого ОСОБА_1, встановлені в оскаржених судових рішеннях на підставі недопустимих доказів;
- скасувати судові рішення та закрити провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості засудженого і вичерпанням можливості їх отримати, оскільки за наявності підстав для закриття цього провадження його не було закрито;
- на підставі вимог ч. 3 ст. 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) скасувати рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовної заяви з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у порядку цивільного провадження;
- вирішити питання про зняття арешту та повернення транспортного засобу власнику без застосування штрафних санкцій.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції:
- не керувався під час розгляду провадження вимогами кримінального процесуального закону, судовою практикою, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України та практикою Європейського суду з прав людини;
- призначив проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, який відбувся 3 жовтня 2017 року, проте не дослідив повноти проведених слідчих дій,не надав вказівки про використання саме того транспортного засобу, на якому відображено сліди ушкоджень, не витребував висновків присутніх на слідчому експерименті судових експертів, надав неправильну правову оцінку результатам слідчого експерименту, який підтверджував факт вчинення наїзду на певній відстані від пішохідного переходу;
- не врахував, що складений слідчим протокол огляду місця події (огляду транспортного засобу) від 1 жовтня 2017 року без участі спеціалістів судової автотехнічної та судово-медичної експертиз ставить під сумнів наявність достатніх відомостей для можливості досягнення мети проведення слідчих (розшукових) дій;
- невмотивовано визнав допустимим доказом суб`єктивні висновки свідка ОСОБА_4, які не знайшли свого фактичного підтвердження за результатами слідчого експерименту за участю обвинуваченого;
- не надав правової оцінки ступеню вини потерпілого ОСОБА_3, невідповідності його дій вимогам ПДР, а саме зміні руху та різкому прискоренню постраждалого в діагональному напрямку в бік руху транспортного засобу;не дослідив причинного зв`язку: чим саме завдано шкоду у вигляді смерті людини - у результаті дії джерела підвищеної небезпеки чи внаслідок умислу потерпілого;
- при призначенні комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту в частині зазначення, поставлених для вирішення судово-медичної експертизи питань, вказав експерту розпочинати дослідження на підставі упередженої думки щодо винуватості обвинуваченого;
- безпідставно визнав допустимими доказами результати експертних досліджень, проведених на підставі ухвали суду першої інстанції від 13 листопада 2017 року;
- на підставі сумнівних, суперечливих та фальсифікованих доказів погодився з версією сторони обвинувачення щодо вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_3 на пішохідному переході, що суперечить висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи про неможливість встановити місце наїзду та про перебування потерпілого перед фронтальною частиною транспортного засобу в момент наїзду, за відсутністю в матеріалах кримінального провадження висновків судової експертизи з приводу дослідження механізму зіткнення із пішоходом ОСОБА_3 ;
- не звернув увагу, що замість призначеної судом комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи проведено комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу та порушено розумні строки її виконання;
- не врахував фальсифікації органами досудового розслідування доказів обвинувачення, а саме того, що слідчий приховував від суду фотодокази, які вказують на дійсний механізм слідоутворення на транспортному засобі, при призначенні судово-автотехнічної експертизи слідчий вказав завідомо неправдиві та неповні дані про параметри і стан дорожньої обстановки й обставини щодо дій усіх учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень;
- без належного обґрунтування відхилив клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку комплексної комісійної судово-медичної експертизи №135 від 17 серпня 2018 року, який містить суперечливі припущення щодо механізму отриманих ОСОБА_3 ушкоджень та за процедурою проведеного дослідження відповідає виключно комісійній судово-медичній експертизі, а не комплексній;
- не довів причинного зв`язку між виникненням шкідливих наслідків - пофазового отримання тілесних ушкоджень та настання смерті потерпілого ОСОБА_3 внаслідок події ДТП та діями обвинуваченого ОСОБА_1, що не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом";
- неправомірно поклав на обвинуваченого ОСОБА_1 відповідальність з відшкодування моральної шкоди без оцінювання ступеня вини потерпілого ОСОБА_3 та без урахування наявності або відсутності підстав для задоволення цивільного позову;
- на порушення вимог п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК за відсутності в матеріалах кримінального провадження підтвердження про сплату або посилання у позовній заяві на підстави звільнення позивача від сплати належного судового збору суд першої інстанції частково задовольнив позовну заяву потерпілої ОСОБА_2 ;
- не звернув увагу на безпідставну перекваліфікацію слідчим кримінального провадження щодо нього з ч. 1 ст. 286 на ч. 2 ст. 286 КК, що свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Суд апеляційної інстанції:
- не дотримався засад безпосередності, не досліджував повторно показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_6 в частині факту установлення місця наїзду на пішохідному переході, упереджено надав неправильну правову оцінку результатам слідчого експерименту;
- не надав об`єктивної оцінки допущеним істотним порушенням вимог ч. 3 ст. 332 КПК за процедурою постановлення судом першої інстанції ухвали про призначення комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи;
- не надав належної оцінки грубому порушенню судом першої інстанції засад презумпції невинуватості за змістом запитання №2, поставленого на вирішення експертизи в ухвалі від 13 листопада 2017 року;
- дійшов суб`єктивного висновку, що смерть потерпілого настала не пізніше ніж через десять хвилин після події ДТП, що не узгоджується з висновком судово-медичної експертизи, при цьому не виключається вірогідність отримання потерпілим ОСОБА_3 прижиттєвих тілесних ушкоджень, які могли призвести до настання його смерті з інших причин - неналежного надання невідкладної медичної допомоги або внаслідок втручання третіх осіб;
- своїх висновків належним чином не мотивував, безпідставно визнав доводи обвинуваченого ОСОБА_1 такими, що не підтверджують його невинуватості, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку;
- не навів мотивів визнання окремих доказів на спростування обвинувачення та доведення обставин завдання шкоди потерпілому ОСОБА_3 внаслідок умислу потерпілого недопустимими чи неналежними.
Суди першої та апеляційної інстанцій:
- у судових рішеннях конкретно не зазначили, на підставі яких доказів та вихідних даних відповідно до переліку п.п.1.3 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослідженьвід 26 грудня 2012 року № 1950/5 (далі - Інструкції) призначено комплексну експертизу, результати якої визнано такими, що відповідають дійсним обставинам події;
- залишили поза увагою, що прокурор та слідчий не забезпечили залучення до огляду речового доказу - транспортного засобу сторони захисту як ініціатора проведення вказаних слідчих дій, чим порушили вимоги ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- допустили істотні порушення прав і основоположних свобод, а саме порушення права на захист, порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, надали однобічну правову оцінку обставинам ДТП.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надійшло.
У судовому засіданні:
- засуджений підтримав вимоги касаційної скарги;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Мотивуючи свою скаргу, засуджений ОСОБА_1 оспорює зазначені обставини та правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлено судове рішення, що, на його думку, привело до застосування закону про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, засуджений по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Разом із тим, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 показав, що в момент ДТП була темна пора доби, недостатня видимість у напрямку руху та обмежена оглядовість, він дотримувався швидкості 40-60 км/год.Зазначив, що потерпілий ОСОБА_3 своєю правою ногою вдарив по лівій фарі автомобіля і через це його відкинуло на автомобіль.
Суд у вироку вказав, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні були непослідовні та суперечливі. Спочатку він пояснював, що бачив двох пішоходів, які йшли у швидкому темпі, потім зазначав, що потерпілий ОСОБА_3 прискорив свій темп, а в подальшому взагалі стверджував, що потерпілий підскочив і вдарив своєю правою ногою по лівій фарі автомобіля. Також є розбіжності в показаннях обвинуваченого в частині гальмування: спочатку він посилався на неможливість гальмування в зазначеній ситуації, тоді як під час слідчого експерименту надав свої зауваження щодо гальмування до зіткнення з пішоходом.
Суд першої інстанції встановив, що показання обвинуваченого повністю спростовуються сукупністю наявних у провадженні належних і допустимих доказів, зібраних органами досудового розслідування та одержаних судом під час судового провадження внаслідокпроведення слідчих дій за дорученням суду.
Зокрема, допитаний у судовому засіданні свідок-очевидець події ОСОБА_4 пояснив, що був пасажиром таксі під керуванням ОСОБА_1, інших транспортних засобів на дорозі не було, оглядовість була не обмежена, пішоходів було добре видно з автомобіля за 150 метрів. Удар відбувся по лівій фарі передньої частини автомобіля, був фронтальним, а не боковим, внаслідок цього удару потерпілого кинуло на лобове скло, а потім на землю. ОСОБА_1 почав гальмувати, коли ОСОБА_3 уже впав на землю. Ці показання свідка узгоджуються з його показаннями, наданими в ході слідчого експерименту за його участю.
Свідок-очевидець події ОСОБА_6 пояснив, що вони з двоюрідним братом ОСОБА_3 перетинали пішохідний перехід, пройшли ліву смугу, а коли ОСОБА_3 перейшов роздільну смугу, його збив автомобіль. Удар відбувся по лівій фарі автомобіля, ОСОБА_3 підкинуло на автомобіль, потім ще раз був удар головою об лобове скло, а потім потерпілого відкинуло на землю, він лежав на роздільній смузі. Ці показання свідка узгоджуються з його показаннями, наданими в ході слідчого експерименту за його участю.
При цьому суд не взяв до уваги показання свідків сторони захисту ОСОБА_5 і ОСОБА_7, оскільки вони не були очевидцями події і їх показання не містять інформації щодо пред`явленого обвинувачення, не спростовують його і не підтверджують.
Суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_1 також об`єктивно підтверджується дослідженими в судовому засіданні та взятими до уваги доказами, зокрема протоколами огляду місця події, слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_1, висновками судової медичної, судової автотехнічної, комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз та іншими доказами, які узгоджуютьсяміж собою.
Зокрема, при постановленні вироку с уд першої інстанції врахував:
- протокол огляду місця ДТП від 19 листопада 2016 року з ілюстративною таблицею, в якому зазначено обстановку місця ДТП; на схемі до протоколу зафіксовано сліди на дорожньому покритті та їх розташування, дорожню розмітку; виявлено пошкодження на автомобілі "Kia Ceed": розбиті передня ліва фара, переднє лобове скло в нижньому лівому куті, пошкоджений передній бампер, наявні зчоси пилу на передньому капоті;
- висновок експерта від 21 листопада 2016 року № 2077, складений за результатами проведення судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_3, згідно з яким виявлено комплекс тілесних ушкоджень у потерпілого, його смерть настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломами кісток черепа та ускладнилася набряком та набуханням головного мозку; всі виявлені тілесні ушкодження прижиттєві та виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу, який становить від хвилин до десятка хвилин, від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, з подальшим падінням потерпілого на капот, далі відкиданням та падінням на тверде нерівне дорожнє покриття, що могло бути за умов та обставин ДТП; при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа етилового спирту не виявлено;
- повідомлення ТОВ "Криворіжелектромонтаж" від 19 січня 2017 року № 27, з якого вбачається, що 19 листопада 2016 року аварійного відключення зовнішнього освітлення на вул. Електрозаводській не було, ремонтні роботи та роботи з заміни ламп зовнішнього освітлення не проводилися;