Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 664/1034/16-к
провадження № 51 -1295 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О.П.,
суддів: Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 10 січня 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015230000000428, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Олешки Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з поміщенням засудженого до кримінально виконавчої установи закритого типу, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 липня 2015 року приблизно 23.00, у порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього рухуУкраїни, керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем "ОреI Vivaro" р. н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Комунарів зі сторони вул. Воровського у напрямку вул. Пролетарська в м. Цюрупинськ Херсонської області, в районі будинку 62/26, грубо порушуючи вимоги пунктів 2.3.б) та 12.3 Правил дорожнього рухуУкраїни, проявивши неуважність і безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, своєчасно не відреагував на появу у смузі його руху велосипедистів, які рухались у попутному напрямку один за одним (за наявності позаду миготливих світодіодних ліхтарів червоного кольору) на відстані 0,2 м. від правого краю проїжджої частини, яких він мав можливість завчасно виявити, шляхом зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду, в результаті чого здійснив наїзд на велосипедистів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_3 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона загинула на місці події.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 10 січня 2019 року зазначений вирок місцевого суду змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в стані алкогольного сп`яніння, порушення ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, а також наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння та посилання суду на перший допит ОСОБА_1 від 10 липня 2015 року під час досудового розслідування про вживання ним алкогольних напоїв перед ДТП.
На підставі ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набув чинності 07 вересня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного покарання за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19 березня 2018 року.
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на положення ч.3 ст.404 КПК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом незаконно виключено мотивувальної частини вироку Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19 березня 2018 року посилання суду на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в стані алкогольного сп`яніння, порушення ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, а також наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вказані обставини знайшли своє підтвердження у ході досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, вказує на неправильну оцінку доказів судом апеляційної інстанції, зазначає про неповноту та невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам провадження. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України. Також у доданих до касаційної скарги доповненнях прокурор додатково зазначає про те, що стороною захисту не було повідомлено прокурора про наявність свідка ОСОБА_4 при відкритті матеріалів, а тому з огляду на вимоги ч. 12 ст. 290 КПК України апеляційний суд не мав допускати відомості, що містяться у показаннях даного свідка, як доказ у провадженні.
На касаційну скаргу прокурора подані заперечення від захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М. С., в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського апеляційного суду від 10 січня 2019 року без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О. О. вважає касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі прокурора, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Що ж стосується доводів касаційної скарги прокурора про незаконне виключення апеляційною інстанцією з вироку місцевого суду обставин, щодо перебування засудженого в стані алкогольного сп`яніння внаслідок неправильного застосування положень ч.3 ст.404, ст.290 та невідповідності вимогам ст.419 КПК України, то вони є обґрунтованими з огляду на таке.
Так, підставою для зміни вироку суду першої інстанції стали докази отримані в результаті допиту в апеляційному суді свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також докази здобуті апеляційним судом на підставі витребуваних документів із медичних закладів охорони здоров`я.
Однак, колегія суддів вважає, що дані докази отримані з порушенням вимог процесуального закону та незаконно покладені в основу прийнятого рішення.
Згідно ч.3 ст.404 КПК Україниза клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.