Постанова
іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 707/2859/17
провадження № 51-954км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Трояна О.Л.,
захисників Панченка Ф.В. (в режимі відеоконференції) і
Демчика В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , захисників Панченка Ф.В. і Демчика В.І. на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250270000981, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121,ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2017 року (з урахуванням змін, внесених ухвалою цього суду від 2 березня 2017 року про виправлення описки в резолютивній частині вироку):
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років; за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, а на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати
з 7 серпня 2015 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 7 серпня 2015 року по 27 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_1 засуджено за ст. 124 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14 серпня 2015 року по 27 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду в зв`язку з повним відбуттям призначеного йому покарання.
Крім того, ухвалено стягнути:
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 616 грн 50 коп. на відшкодування матеріальної та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 286 грн 50 коп. на відшкодування матеріальної та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави 306 грн 90 коп. судових витрат;
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 616 грн 50 коп. на відшкодування матеріальної та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 286 грн 50 коп. на відшкодування матеріальної та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Апеляційний суд Черкаської області від 18 грудня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині засудження (ч. 2 ст. 121 КК) і кваліфікації їх дій, а також вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 .
Ухвалив в цій частині новий вирок, яким:
ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК у виді двох років позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 7 серпня 2015 року по 18 грудня 2018 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14 серпня 2015 року по 27 лютого 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено взяти під варту ОСОБА_1 негайно в залі судового засідання, строк відбування покарання визначено рахувати з 18 грудня 2018 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1239 грн матеріальної шкоди по 616 грн 50 коп. з кожного та 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди по 100 000 грн з кожного.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.
6 серпня 2015 року приблизно о 14-ій годпоблизу магазину "Продуктовий" на вул. Леніна в с. Ірдинь Черкаського району Черкаської області в ході бійки, що виникла за ініціативою ОСОБА_5, між ним та з іншого боку ОСОБА_2 й ОСОБА_1, котрі перебували в стані алкогольного сп`яніння і мали чисельну та фізичну перевагу, ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав удар палицею, в якій були забиті цвяхи, в груди ОСОБА_1, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.
Коли ОСОБА_5 намагався вдруге завдати ОСОБА_1 ще одного удару по голові цією ж палицею, той умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, завдав потерпілому декілька ударів кулаком правої руки в область щелепи зліва, після чого ОСОБА_5 присів, припинив свої агресивні дії, тримаючись руками за голову.
У цей час ОСОБА_2 палицею, яку випустив із рук ОСОБА_5, тримаючи її двома руками, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, завдав потерпілому численні удари по спині та голові в область правої вушної ділянки.
В результаті сукупних ударів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів у м`які мозкові оболонки обох півкуль, стовбуру та мозочка, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що спричинили його смерть.
Крім того,ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 7 березня 2015 року приблизно о 04-ій год поблизу будинку № 100 на вул. Шевченка в с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області з належного ОСОБА_6 автомобіля ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1, що стояв незамкнений на узбіччі дороги, таємно, умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав автомагнітолу марки "Panasonic MR 335" вартістю 150 грн 66 коп. та акумулятор марки "СТ-6" вартістю 700 грн, чим завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 850 грн 66 коп.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, засуджений ОСОБА_1 та захисник Панченко Ф.В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказують про неправильну оцінку обставин події вчинення кримінального правопорушення. Стверджують, що ОСОБА_1 в ході нападу на нього з метою самозахисту завдав потерпілому лише один удар кулаком у щелепу, при цьому будь-яких доказів, які б вказували на можливість отримання ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок цього удару, на їх думку, немає. Вважають, що дії ОСОБА_1 мали б бути кваліфіковані за ст. 124 КК. Крім того, вказують на те, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, шкодує за скоєне та попросив у потерпілих вибачення.
У касаційній скарзі захисник Демчик В.І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на відсутність у його підзахисного умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК. Посилається на те, що апеляційний суд неправильно виклав показання експерта і зазначає, що у вироку не наведено доказів того, що саме від удару ОСОБА_2 потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. На думку захисника, судами було порушено право ОСОБА_2 на захист у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про проведення додаткової судово-медичної експертизи для з`ясування питання, чи могла бути отримана черепно-мозкова травма при падінні з послідуючим ударом головою об тверду поверхню. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 349, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Мотивує тим, що апеляційний суд замість повного дослідження доказів провів часткове дослідження доказів і за відсутності підстав, передбачених ст. 420 КПК, скасував вирок суду першої інстанції та ухвалив новий вирок.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Троян О.Л. вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Захисники Панченко Ф.В. і Демчик В.І. просили задовольнити всі касаційні скарги, скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників Панченка Ф.В. і Демчика В.І., прокурора Трояна О.Л., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник Панченко Ф.В. оспорюють встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини кримінального провадження, протезазначені доводи згідно зі ст. ст. 433, 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та кваліфікація його дій за цей злочин у касаційній скарзі захисником Демчиком В.І. не оскаржується.
Доводи засудженого та захисників про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК є безпідставними.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було висунуте обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого. А саме в тому, щоза наведених в обвинувальному акті обставин ОСОБА_1 умисно завдав потерпілому декілька ударів кулаком правої руки в область щелепи зліва, а ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_5 численні удари палицею по спині та голові, внаслідок чого вони заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КК та виключив кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК - вчинення злочину групою осіб.
Мотивував суд висновки тим, що ОСОБА_1 з метою свого захисту та припинення неправомірних дій ОСОБА_5 умисно завдав потерпілому удар кулаком в щелепу зліва, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, та відсутністю уОСОБА_2 змови зОСОБА_1 на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд частково дослідив докази, перевірив доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував діїОСОБА_1 за ст. 124 КК та безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК - вчинення злочину групою осіб.