Постанова
іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 265/4872/16-к
провадження № 51-2800км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гуменюк Л. А.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Наренкович Д. О., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12016050790001635 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправданого у зв`язку з недоведеністю вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке належить йому. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до новопризначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2007 року у виді позбавлення волі на строк 6 місяців і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що належить йому.
Згідно із цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Як установив місцевий суд, 22 липня 2016 року близько 10:15 ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку 11 по пров. Московському в Лівобережному районі м. Маріуполя, діючи умисно, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та приставляючи при цьому ніж до його живота, заволодів мобільним телефоном "Samsung Galaxy Core" вартістю 2600 грн із сім - картою мобільного оператора "Київстар" вартістю 25 грн, на рахунку якої були кошти в сумі 51 грн, із картою пам`яті об`ємом 8 Gb вартістю 150 грн, чохлом вартістю 20 грн, усього - на загальну суму 2846 грн.
ОСОБА_1 обвинувачувався також у тому, що він приблизно наприкінці червня 2016 року, точноїдати і часув ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, перебуваючи на пустирі поблизу кафе "Хуторок" на бульваріМорському в тому ж районі, діючи умисно, зірвав, таким чином незаконно придбав листя дикорослих рослин конопель, які приніс до свого місця проживання, потім там висушивта подрібнів їх, тобто незаконно виготовив особливо небезпечну наркотичну речовину - канабіс, після чого помістив її у поліетиленовий пакет і зберігавза місцем проживання для особистого вживання без мети збуту.
Крім того ОСОБА_1 обвинувачувався і в тому, що на початку липня 2016 року, точної дати і часу в ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, перебуваючи на пустирі по пров. Зої Космодем`янської у тому самому районі знайшов два поліетиленових пакета з набоями, тим самим привласнив (придбав) їх, після чого переніс їх до свого місця проживання, де незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав.
29 липня 2016 року в період часу з 10:00 до 10:40 під час санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із сухою подрібненою речовиною рослинного походження масою 29,90 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 27,09 г, а також 22 набої калібру 5,45х39 мм, 2 набої калібру 5,45х39 мм, 1 набій калібру 7,62-54R, 57 набоїв калібру 5,6 мм.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 06 травня 2019 року залишив апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, постановленою щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати її та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК та уникнення останнім покарання. Зазначає, що висновки експертів від 02 і 03 серпня 2016 року необґрунтовано визнано судом недопустимими доказами. Вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, безпідставно виключив з обвинувачення обтяжуючу обставину вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що судами на порушення вимог статей 87, 94 КПК визнано недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 26 липня 2016 року за участю ОСОБА_1 . Крім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора та не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Константинов І. В. просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 згаданого Кодексу, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За частиною 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду дотримався.
У касаційній скарзі прокурор указує на безпідставне виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК. Таке твердження, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.
Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК, зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів. Таке рішення відповідає загальним засадам кримінального провадження, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Водночасусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому докази винуватості ОСОБА_1, на які покликалась сторона обвинувачення, перевірено судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Із кримінального провадження вбачається, що прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не погоджуючись із виправданням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК, подала апеляційну скаргу і просила скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі.