Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 683/1507/16-к
провадження № 51-8872км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Шевченко О.О.,
виправданого ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника Дриги О.В., Севернюка О.Б., Товмача В.В.,
розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 07 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015240000000133, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Сербинівка Старокостянтинівського р-ну
Хмельницької обл., жителя
АДРЕСА_1 ),
виправданого за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення;
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця м. Глухова Сумської обл.,
жителя АДРЕСА_2 ),
виправданого за ч. 3 ст. 369 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення; ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 369 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 07 серпня 2018 року залишив вирок без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні таких злочинів.
ОСОБА_1 , працюючи відповідно до наказу Державної реєстраційної служби України №350/к від 21 червня 2012 року на посаді начальника реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області, маючи 12-й ранг та 6-ту категорію державного службовця, займаючи відповідальне становище, прийняв пропозицію та одержав від фахівця з набору та утримання землі ТОВ "Енселко Агро" ОСОБА_2, а останній відповідно надав неправомірну вигоду за прийняття з порушенням вимог нормативних актів ним ( ОСОБА_1 ) та підпорядкованими йому працівниками реєстраційної служби наданих ОСОБА_2 заяв ТОВ "Енселко Агро" про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень і внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Протягом листопада 2015 року ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті в приміщенні реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, розташованому на вул. Острозького, 66 у м. Старокостянтинові, одержав, а ОСОБА_2 відповідно надав останньому неправомірну вигоду: 04 листопада 2015 року - в сумі 9600 грн, 09 листопада 2015 року - в сумі 18 600 грн та 20 листопада 2015 року - в сумі 11 300 грн, а всього - на загальну суму 39 500 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, а тому виправдав їх за недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень, в яких вони обвинувачуються. Апеляційний суд погодився з таким висновком.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним доказам, внаслідок чого необґрунтовано визнав їх недопустимими, а апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, який вимагав скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не навів в ухвалі переконливих мотивів на спростування аргументів прокурора. Зокрема, залишив поза увагою доводи про те, що місцевий суд необґрунтовано дійшов висновку про отримання доказів у результаті здійснення оперативно-розшукових заходів та проведення негласних слідчих (розшукових) дій всупереч вимогам кримінального процесуального закону, а також вийшов за межі своїх повноважень, надавши оцінки ухвалам слідчих суддів про надання дозволів на проведення окремих оперативних та слідчих дій. Звертає увагу на те, що апеляційний суд, не зважаючи на відповідне клопотання прокурора, повторно не дослідив у судовому засіданні доказів, які, на його думку, доводять винуватість виправданих ОСОБА_1 й ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Прокурор вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 та захисник Дрига О.В., який діє в інтересах виправданого ОСОБА_2, подали свої заперечення, у яких висловили свою незгоду з доводами касаційної скарги та вважали, що судові рішення необхідно залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу та вважала за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Виправдані та захисники вважали, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, і просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження видно, що прокурор, не погодившись з вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_1 й ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу. Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, зазначав, що висновки суду першої інстанції щодо невинуватості виправданих у вчиненні інкримінованих їм злочинів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження. Стверджував, що внаслідок неправильної оцінки доказів суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про необхідність визнати недопустимими докази, отримані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, а також в ході досудового розслідування. Вважав за необхідне для правильного встановлення обставин кримінального провадження повторно допитати в апеляційному суді обвинувачених, свідків, дослідити окремі докази та надати їм належну оцінку.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, статей 91, 94 КПК суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.
Дотримання цієї вимоги є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права та законність. Без безпосереднього дослідження доказів, їх належної перевірки та оцінки суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та надати правильну правову оцінку діянню.
Ураховуючи, що прокурор, оскаржуючи виправдувальний вирок, посилався в апеляційній скарзі на однобічність і неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та помилкову оцінку ним доказів і просив ухвалити новий обвинувальний вирок, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК мав створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються та про необхідність іншої оцінки яких ішлося в апеляційній скарзі.