ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/27642/14-к
провадження № 51-1404км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїла І.С.,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_1,
захисника Петровської-Караченцевої Л.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040008337, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і жительки м. Києва, раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито:
- за ч. 2 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК - на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із тим, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочато не на підставі заяви потерпілого, тобто на підставах, не передбачених ч. 4 ст. 26,п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК;
- за ч. 1 ст. 366 КК - на підставі ст. 49 КК у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2018 року ухвалусуду першої інстанції залишив без зміни.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона 30 листопада 2010 року, обіймаючи посаду директора комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (далі - КП "ФРЦ "Дніпровський"), будучи достовірно обізнаною зі статутом підприємства, контрактом з керівником, колективним договором, положенням про оплату праці щодо умов матеріального забезпечення директора підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись злочинним умислом, спрямованим на привласнення грошових коштів КП "ФРЦ "Дніпровський", у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у службовому кабінеті, розташованому на вул. Челябінській 9-г у м. Києві, видала наказ про преміювання працівників підприємства № 78/1 від 30 листопада 2010 року, відповідно до якого за результатами роботи за листопад 2010 року їй була незаконно нараховано премію в розмірі 4579,16 грн, що не передбачено контрактом, укладеним між нею та власником 30 листопада 2009 року, у зв`язку з відсутністю відповідного розпорядження уповноваженої особи.
За тотожних обставинОСОБА_1 видала накази:
- № 80/1 від 29 грудня 2010 року, № 82, № 83, № 84, відповідно до яких за результатами роботи за грудень 2010 року - лютий 2011 року їй було щомісячно незаконно нараховано премію в розмірі 4579,16 грн, за березень 2011 року - в розмірі 4162,87 грн;
- № 135 від 29 серпня 2012 року, згідно з яким заступнику головного бухгалтера ОСОБА_2, начальнику відділу по орендним відносинам ОСОБА_3, начальнику інженерного сектора ОСОБА_4, провідному фахівцю ОСОБА_5, діловоду ОСОБА_6 встановлено премію за серпень 2012 року в розмірі 100 % посадового окладу, що суперечило умовам колективного договору, схваленого загальними зборами трудового колективу, яким визначено, що премія для працівників підприємства за підсумками роботи за місяць установлюється в розмірі до 50 %;
- № 136 від 27 вересня 2012 року, відповідно до якого за виконання особливо важливого завдання у вересні місяці 2012 року їй була незаконно встановлено заохочення (у грошовій формі) в розмірі посадового окладу, який становив 5150,40 грн.
У подальшому ОСОБА_1 привласнила ці грошові кошти.
Крім цього, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора КП "ФРЦ "Дніпровський", будучи службовою особою, діючи умисно, в не встановлений досудовим розслідуванням час, достовірно знаючи, що згідно з контрактом від 30 листопада 2009 року уповноваженою особою не були призначені їй премії або надбавки, а право на видання наказу закріплено в Статуті підприємства за директором підприємства, в період з 30 листопада 2010 року по 27 вересня 2012 року видала накази, що є офіційними документами, в які внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй та іншим працівникам премій, компенсаційних виплат та надбавок за інтенсивність праці.
Надалі ОСОБА_1 своїми підписами посвідчила розрахунково-платіжні відомості, що є офіційними документами, до яких було внесено неправдиві дані про нарахування заохочення у відповідних сумах.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:
- суд неправильно застосував кримінальний закон, а саме п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, на підставі якого закрив провадження за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК;
- оскільки інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, тому вказаними злочинами (ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК)заподіяну шкоду завдано саме державним інтересам;
- суд не врахував, що відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань не за заявою представника потерпілого КП "ФРЦ "Дніпровський" (на момент ухвалення судового рішення юридична особа припинена), а на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення;
- під час проведення досудового розслідування залучено представника потерпілого КП "ФРЦ "Дніпровський", що виключає можливість відмови як цього представника, так і правонаступників комунального підприємства від приватного обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення (пояснення) від захисника Петровської-Караченцевої Л.Г.
У судовому засіданні:
- прокурор підтримав касаційну скаргу;
- ОСОБА_1 та її захисник заперечували щодо задоволення вимог касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Висновок суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальностіу касаційній скарзі не оскаржується.
Частиною 1 ст. 477 КПК у редакції, що діяла на момент вчинення ОСОБА_1 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 477 КПК до таких кримінальних правопорушень відноситься кримінальне правопорушення, передбачене статтею 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Доводи у скарзі прокурора про те, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК, не є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, оскільки у цьому випадку шкоду від цих правопорушень завдано державним інтересам, Суд вважає необґрунтованими на таких підставах.
Регулювання відносин власності закріплено в Конституції України, яка визначила коло об`єктів і суб`єктів права власності (статті 13, 41, 142, 143), рівність усіх суб`єктів права власності (ст. 13), гарантії права власності й обов`язки власників (статті 13, 41) та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України (п. 7 ч. 1 ст. 92).