|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/71/16-к
провадження № 51-1919км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270000000289,за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ленінакана (Республіка Вірменія), жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК - за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення; за ч. 1 ст. 263 КК - за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 190 КК та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Зараховано у строк покарання час перебування його під вартою у період з 5 листопада по 11 листопада 2015 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1843,20 грн.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого на її користь 17 633 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 700 грн - в рахунок моральної шкоди, а всього - 18 333 грн.
Заставу в розмірі 29 920 грн, внесену ОСОБА_3 згідно з ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2015 року, встановлено повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.
Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив і постановив віднести на рахунок держави процесуальні витрати за проведення судово-балістичної експертизи в сумі 1843,20 грн. У решті вирок залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави "Чернігів" Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та будучи знайомим з ОСОБА_2, у липні 2015 року близько 16-ї години під час зустрічі з нею біля будинку номер 133 на просп. Перемоги в м. Чернігові, достовірно знаючи, що згідно з функціональними повноваженнями за своєю посадою він не уповноважений приймати рішення з кадрових питань, діючи умисно, використовуючи свій статус службовця Державної прикордонної служби України, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання її довірою до нього запевнив останню, що зможе вирішити питання щодо переведення її брата ОСОБА_4 з відділу прикордонної служби "Запоріжжя" восьмого прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України до Чернігівського прикордонного загону за умови надання йому ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1 300 доларів США для нібито їх подальшої передачі як неправомірної вигоди уповноваженим службовим особам Чернігівського прикордонного загону, тоді як насправді мав намір залишити ці гроші собі. При цьому на виконання спільної домовленості про негайну сплату частини грошей, а решти - після оголошення наказу про переведення ОСОБА_4, ОСОБА_2 того ж дня передала ОСОБА_1 700 доларів США. У період з дня передачі першої частини грошей та по 5 листопада 2015 року ОСОБА_1 неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про необхідність сплати решти суми.
5 листопада 2015 року близько 18:00, перебуваючи біля магазину "АТБ", розташованого на просп. Миру, 80 у м. Чернігові, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 решту грошових коштів - 400 доларів США.
Суд дійшов висновку, що сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, які були перевірені в судовому засіданні, вказують на заволодіння ОСОБА_1 чужим майном шляхом обману, і кваліфікував дії останнього за ч. 1 ст. 190 КК.
Кваліфікація ж дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, з доводами прокурора суд першої інстанції не погодився через їх необґрунтованість.
Так, ураховуючи те, що ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 проходить службу в Чернігівському прикордонному загоні, у розмові повідомила останньому, що має проблему з переведенням свого рідного брата ОСОБА_4 з відділу прикордонної служби "Запоріжжя" восьмого прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а також зважаючи на те, що саме потерпіла була ініціатором вирішення зазначеної проблеми та не тільки погодилася на умови ОСОБА_1, а й добровільно, відразу ж після домовленості, передала йому частину обумовлених коштів, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 по суті охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 369 КК, однак органом досудового розслідування жодної правової оцінки цим діям не надано. За наведених обставин обвинувачення ОСОБА_1 у шахрайстві та підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди є взаємовиключними через відсутність іншого суб`єкта співучасті, у зв`язку з чим його виправдано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369 КК за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Що стосується кваліфікації дій за ч. 1 ст. 263 КК, то суд першої інстанції зазначив, що сам факт виявлення у салоні автомобіля набоїв, без достатніх підстав для проведення обшуку та відсутності інших доказів, не містить достатніх доказів винуватості обвинуваченого у незаконному зберіганні боєприпасів без передбаченого законом дозволу, у зв`язку з чим ОСОБА_1 виправдано за ч. 1 ст. 263 КК за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2019 року, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК закрититазвільнити його від кримінальної відповідальності.