Постанова
іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 523/4946/17
провадження № 51-4535км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Данько Д.О.,
захисника (в режимі відеоконференції) Балашової О.В.,
осіб, яких звільнено від кримінальної
відповідальності (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 5 червня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги прокурору.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 18 березня 2019 року задовольнив клопотання захисника Балашової О.В. і звільнив ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 146 КК, у зв`язку з малозначністю вчиненого злочину та зміною обстановки, а кримінальне провадження № 12017160490000503 від 2 лютого 2017 року закрив.
5 квітня 2019 року прокурор подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу місцевого суду, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 5 червня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року і повернув останньому апеляційну скаргу на тій підставі, що прокурор був присутній у судовому засіданні місцевого суду 18 березня 2019 року, проте подав апеляційну скаргу після закінчення строку на апеляційне оскарження, тобто після 25 березня 2019 року, і в клопотанні не навів поважних причин пропуску цього строку.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо відсутності у прокурора поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не врахував того, що прокурор діяв сумлінно, без затягування апеляційної процедури оскарження, виходячи з того, що він був позбавлений можливості подати заяву про отримання копії ухвали місцевого суду 22 березня 2019 року (п`ятниця) у зв`язку з тим, що до закінчення робочого дня чекав на оголошення повного тексту цієї ухвали, яке так і не відбулося, а тому зміг звернутися із заявою про отримання ухвали місцевого суду лише 25 березня 2019 року, тобто на наступний робочий день. Однак копію вказаної ухвали місцевий суд стороні обвинувачення не направив, і прокурор отримав її наручно лише 5 квітня 2019 року і в той же день подав апеляційну скаргу, що призвело до пропуску ним строку на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки прокурор був позбавлений можливості якісно обґрунтувати свою думку з приводу незгоди з висновками суду і викласти в апеляційній скарзі свої заперечення для мотивування судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Захисник та особи, звільнені від кримінальної відповідальності, заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржене судове рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За правилами ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону ч. 1 ст. 412 КПК розуміє такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та іншими законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Основного Закону, ст. 7, ч. 6 ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК).
Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 2 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження мають узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях не раз констатував, що суди мають уникати надмірного формалізму при прийнятті рішень, зокрема відмовляючи тим самим у доступі до правосуддя. Так, у рішенні у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року вказаний суд акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на безладний рух. Разом із тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але й реальним.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, й особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Також, у п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційну скаргу на інші ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом семи днів із дня її оголошення. Отже, слід ураховувати, що законодавцем такий строк обчислюється не з дня постановлення ухвали, а саме з дня її оголошення.