Постанова
іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 759/7561/15-к
провадження № 51-3915км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Терехова М. С. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100080002443, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноперекопська, АР Крим, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено залишити без змін застосований до нього запобіжний захід - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання постановлено обчислювати з 06 червня 2018 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 13 березня 2015 року приблизно о 21:00, перебуваючи неподалік перехрестя вулиць Комісара Рикова та Героїв Космосу в м. Києві, побачив ОСОБА_2 , яка йшла вздовж проїзної частини вул. Комісара Рикова в напрямку житлових будинків, тримаючи в руці поліетиленовий пакет.
Не маючи постійного місця роботи та інших джерел доходів, з метою обернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення ОСОБА_1 вирішив відкрито викрасти належне ОСОБА_2 майно, після чого пішов слідом за нею.
На виконання свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 13 березня 2015 року приблизно о 21:15 наздогнав ОСОБА_2 навпроти будинку № 7 на вул. Комісара Рикова та, схопившись руками за поліетиленовий пакет, який остання тримала в лівій руці, смикнув на себе. Від ривка пакет розірвався та речі, які були в ньому, випали на асфальт. Однак ОСОБА_3, не зважаючи на присутність ОСОБА_2, швидко підняв вміст пакета та втік з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 223,02 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Свої доводи захисник Терехов М. С. обґрунтовує тим, що всі зібрані під час досудового розслідування та досліджені судом докази (протоколи огляду місця події від 14 березня 2015 року), якими суд першої інстанції обґрунтував вирок є недопустимими. Зазначає, що крім самих протоколів слідчих дій їх недопустимість повністю підтверджується показаннями свідків та розпискою ОСОБА_2, а тому суд першої інстанції не мав права обґрунтовувати винуватість ОСОБА_1 вказаними доказами.
Також, на думку скаржника, заподіяння майнової шкоди в цьому кримінальному провадженні не встановлено та не доведено, у зв`язку з тим, що висновок спеціаліста від 29 березня 2015 року не має жодного доказового значення, оскільки не є висновком експерта, відповідно експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову від надання висновку, а тому висновок спеціаліста не може бути використаний як доказ доведення винуватості ОСОБА_1
Сторона захисту наголошує на тому, що викладені в апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції фактично не переглядав, а тільки формально перерахував та відповіді на них не дав.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні висловив думку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду в цьому суді, позаяк обгрунтованими є доводи захисника щодо невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам процесуального закону, передбаченим ст.419 КПК.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до суду касаційної інстанції від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, вид і розмір завданої шкоди, обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь.