Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 308/4390/18
провадження № 61-7230св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонної суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року у складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивований тим, що він із 13 травня 2002 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому у них народилося троє синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2017 року шлюб між сторонами розірваний та визначено місце проживання їхніх трьох дітей разом із батьком.
Діти перебувають виключно на його повному матеріальному утриманні.
За час перебування у шлюбі ними придбано таке майно: садовий будинок загальною площею 122,2 кв. м та земельну ділянку площею 0,0532 га, кадастровий номер 2124884801:03:005:0114, що знаходиться на території Оноківської сільської ради, садове товариство "Зірниця", урочище "Доманинська реформа", Ужгородського району Закарпатської області.
Для придбання вказаного нерухомого майна він відчужив власну квартиру, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_1, та іншого нерухомого майна у нього немає, тоді як у відповідача у приватній власності є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Із урахуванням інтересів трьох неповнолітніх дітей, які проживають разом із ним та перебувають на його повному матеріальному утриманні, тоді як відповідач грошових коштів на утримання дітей не надає, позивач просив суд на підставі частин другої та третьої статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) відступити від рівності часток подружжя та визнати за ним у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 4/5 частини садового будинку, загальною площею 122,2 кв. м, та на 4/5 частини земельної ділянки площею 0,0532 га, кадастровий номер 2124884801:03:005:0114, що знаходиться на території Оноківської сільської ради, садове товариство "Зірниця", урочище "Доманинська реформа", б/н, Ужгородського району Закарпатської області; визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/5 частини вказаного садового будинку та 1/5 частини зазначеної земельної ділянки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року позов задоволено. У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частини садового будинку загальною площею 122,2 кв. м та на 4/5 частини земельної ділянки площею 0,0532 га, кадастровий номер 2124884801:03:005:0114, що знаходиться на території Оноківської сільської ради, садове товариство "Зірниця", урочище "Доманинська реформа", б/н, Ужгородського району Закарпатської області.У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частини вказаного садового будинку та 1/5 частини зазначеної земельної ділянки.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для відступлення від рівності часток сторін є факт проживання трьох неповнолітніх дітей із позивачем та їх повне перебування на його утриманні.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом враховано інтереси позивача, неповнолітніх дітей, які перебувають на повному матеріальному забезпеченні батька. Відсутність судового рішення про стягнення із відповідача аліментів не свідчить про достатність лише грошових коштів позивача для утримання трьох дітей, тоді як відповідач взагалі не приймає участь у матеріальному забезпеченні та виховані дітей.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 рокута постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про існування істотних обставин для відступлення від рівності часток подружжя у спільному майні не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. У матеріалах справи на час розгляду справи судами відсутні докази того, що позивач звертався до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, а також того, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, а тому факт визначення судом місця проживання дітей із позивачем не є достатньою підставою для відступу від рівності часток у майні подружжя.
У травні 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із 13 травня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають трьох синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2017 року, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.Визначено місце проживання їхніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 разом із батьком ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи про розірвання шлюбу судом встановлено, що сторони з лютого 2017 року припинили будь-яке спілкування, що призвело до припинення шлюбних відносин. З моменту припинення шлюбних відносин діти постійно проживають разом з батьком. Відповідач не приймає участі у матеріальному забезпечені та вихованні дітей, весь тягар по вихованню та забезпеченню дітей лежить саме на позивачу.
10 травня 2007 року позивача спільно із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відчужив належну їм на праві власності квартиру.