Постанова
іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 697/2197/18
провадження № 51-3611км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гуменюк Л. А.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Білого М. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції Жубжицької Т. О. на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018250160000455 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Броварів Київської області, жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 липня 2018 року о 20:00, керуючи технічно-справним автомобілем "BYD" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі сполученням Миронівка-Канів-Софіївка у напрямку від с. Степанці Канівського району до м. Канева, на 39 км + 980 м зазначеної автодороги, порушуючи вимоги п. п. 2.3.б), 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, виїхав за межі проїзної частини праворуч за напрямком свого руху та скоїв наїзд на дерево. Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_2 іОСОБА_3 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли ІНФОРМАЦІЯ_2 року у Канівській центральній районній лікарні, а пасажир ОСОБА_4 отримав легкі, середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження.
За вироком Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості,просить скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що, скасовуючи рішення місцевого суду про застосування до нього ст. 75 КК, апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання і навчання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, в повному обсязі відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, які просили суд не позбавляти його волі.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення ст. 69 КК та пом`якшив покарання ОСОБА_1, при цьому в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, рівень його суспільної небезпечності, невідворотність тяжких наслідків, а призначене покарання не є домірним вчиненому злочину. У зв`язку з чим, на думку прокурора, призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК, а вирок - ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Білий М. М. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора.
Від потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли письмові клопотання про здійснення касаційного розгляду за їх відсутності та підтримали касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікаціїйого дій за ч. 3 ст. 286 КК у касаційному порядку не оспорено.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючивирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Доводи в касаційних скаргах засудженого і сторони обвинувачення щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними.