Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 564/1706/16-ц
провадження № 61-3464св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Олійника П. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів.
Позов мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору банком порушено положення статей 203, 215 ЦК України, статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, саме: умови договору є несправедливими і суперечать принципу добросовісності, оскільки банк при укладенні договору ввів його в оману щодо істотних умов кредитного договору.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір та додаткові угоди до нього недійсними.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 04 жовтня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем при укладенні вказаного кредитного договору вимог Закону України "Про захист прав споживачів", які могли б слугувати підставою для визнання його недійсним.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги, що умовами цього договору передбачено сплату позичальником винагороди за проведення додаткового моніторингу та винагороди за резервування ресурсів, які є несправедливими. Крім того, не взято до уваги висновки судово-економічної експертизи.
У квітні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
11 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ROT0GI0000003924, відповідно до якого ОСОБА_1 виданий кредит у розмірі 152 000,00 грн із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 11 березня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11 березня
2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки
№ ROT0GА0000003924, згідно з яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 64,20 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у пунктах 1.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3, 5.3.12, 6.3, 6.5, а також у додатку № 1 до цього договору, а саме сума кредиту, відсотки за користування кредитом, винагорода, неустойки, затрати на укладення договорів страхування та договорів забезпечення (пункт 1.2 договору).
Згідно з додатковою угодою до укладеного договору від 11 березня 2008 року
№ ROT0GI0000003924, кредитний договір переведено з валюти гривня у валюту долар США.
Відповідно до пункту 8.1 додаткової угоди розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 32 183,70 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою за користуванням кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 цього договору. Станом на 09 вересня 2008 року залишок заборгованості за договором про іпотечний кредит від 11 березня 2008 року
№ ROT0GI0000003924 складає 150 941,54 грн, що в еквіваленті становить
32 183,70 доларів США.
Із висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи
від 26 лютого 2018 року № 2085-2087/17-26, вбачається, що документальне оформлення кредитного договору від 11 березня 2008 року № ROT0GI0000003924, не відповідає вимогам постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" Закону України "Про захист прав споживачів", у тому числі статті 11 (у редакції, чинній на момент укладення).
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).