Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 681/1024/16-к
провадження № 51-6874км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Сулятицького І.С.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
захисників Студзінського М.А., Шевчук О.С.,
в режимі відеоконференції
захисника Кушнірука В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника Шевчук О.С., засудженого ОСОБА_1 та його захисника Плавуцького В.В., захисника Студзінського М.А. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року, вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240200000171, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимості в силу вимог ст. 89 КК України.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року засуджено :
ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, за п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років;
ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, за п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі;
ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, за п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженим ухвалено рахувати з дня затримання: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 28 квітня 2014 року, ОСОБА_2 - з 10 липня 2014 року.
Строк попереднього ув`язнення ухвалено зарахувати засудженим:
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 28 квітня 2014 року по 20 червня 2017 року включно, ОСОБА_2 - з 10 липня 2014 року по 20 червня 2017 року включно на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до вступу вироку в законну силу на підставі ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
За вироком суду 23 квітня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою викрали потерпілого ОСОБА_4, що спричинило тяжкі наслідки, та умисно вбили викраденого потерпілого за наступних обставин.
В зазначений вище день, приблизно о 20:00 на вулиці Артема, 91 в м. Полонному Хмельницької області, біля магазину "ЧП продукти" ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_4 , з яким вони розпивали спритні напої, з метою помститися останньому за нанесення удару ОСОБА_1 та маючи на меті викрадення людини та позбавлення його життя, умисно нанесли кулаками декілька ударів по обличчю ОСОБА_4, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяли потерпілого під руки та всупереч волі посадили в автомобіль ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та перевезли в лісовий масив, що розташований поблизу ПАТ "Полонський гірничий комбінат" в м. Полонному, при цьому по дорозі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взяли у знайомого ОСОБА_5 господарську лопату.
Приїхавши до лісового масиву, діючи за попередньою змовою між собою та реалізовуючи єдиний із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_4, ОСОБА_2 по дорозі біля лісового масиву наніс потерпілому кілька ударів кулаком правої руки в голову та тулуб, після цього ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_4 металевою частиною господарської лопати декілька ударів в голову та шию та передав лопату ОСОБА_3 . Останній умисно наніс її металевою частиною п`ять ударів в область голови та шиї потерпілого, від чого лопата зламалась, а ОСОБА_4 впав на землю. Після цього ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому ще декілька ударів дерев`яною частиною лопати-держаком в область голови і шиї та декілька спрямованих згори донизу ударів ногами у ділянки голови, шиї та по тулубу.
Внаслідок указаних дій обвинувачених ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого.
З метою приховання умисного вбивства викраденого ОСОБА_4 обвинувачені закопали його труп в лісовому масиві та, повертаючись в місто, викинули лопату в лісопосадку.
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині зарахування їм в строк відбування покарання строку їх попереднього ув`язнення скасовано.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" року), зараховано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 28 квітня 2014 року, ОСОБА_2 з 10 липня 2014 року по 30 березня 2015 року включно та з 19 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року включно.
В решті цей вирок залишено без зміни.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Шевчук О.С., обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників Естріна С.Г. і Тарадай О.Т. - залишено без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує про однобічність і неповноту судового розгляду, необґрунтованого долучення до матеріалів кримінального провадження показань ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які вони давали під час досудового розслідування під тиском працівників міліції, не враховано показання свідка ОСОБА_6 . Також вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування йому строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.На зазначені порушення було вказано і в його апеляційній скарзі, проте апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не надав оцінки всім доводам його скарги.
Захисник Шевчук О.С. в інтересах засудженого ОСОБА_2 у касаційній сказі просить також скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує при цьому на неправильну правову оцінку встановлених судом обставин кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість. При цьому вказує на недопустимість ряду доказів у кримінальному провадженні. Зокрема, суд дав неналежну оцінку протоколам слідчих експериментів від 06 травня та 03 червня 2014 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, від 06 травня 2014 року за участю свідка ОСОБА_6, від 26 квітня 2014 року за участю свідка ОСОБА_7, оскільки суд, на підтвердження вини засуджених взяв до уваги лише протоколи вказаних слідчий дій без додатків - відеозаписів проведених експериментів. Крім того, вважає недопустимим доказом протокол про результати негласних слідчих розшукових дій щодо ОСОБА_1, а саме № 6351 від 04 червня 2014 року та аудіозапис про результати аудіо-, відеоконтрою місця (за особою), оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості про отримання дозволу слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і розсекречення. Крім того, стверджує, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6, а також висновку судово-медичної експертизи № 175 від 30 червня 2014 року. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідають вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України, а також звертає увагу Суду на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування ОСОБА_2 строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.
У поданій касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 також ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує про неправильну правову оцінку встановлених судом обставин кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує про відсутність у нього умислу на позбавлення волі та спричинення смерті ОСОБА_4, що призвело до неправильної кваліфікації його дій. Також наголошує, що при його затриманні не було роз`яснено прав, в тому числі і ст. 63 Конституції України, а тому слідчі експерименти за його участю, проведені з порушенням права на захист. Вказує про неналежність ряду доказів у кримінальному провадженні, зокрема судом була надана невірна оцінка слідчому експерименту за його участю та вважає вказаний доказ недопустимим. Також вважає недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_2, оскільки вони проведені за участі одних і тих же понятих та із залученням одного і того ж адвоката. Окрім того, судами не надано належної оцінки судово-медичній експертизі № 175 від 30 червня 2014 року, у якій наявні суперечності щодо причин смерті ОСОБА_4 . Зазначає про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати. В свою чергу, ухвала та вирок апеляційного суду не відповідають вимогам статей 404, 419, 420 КПК України, зокрема апеляційним судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів, а ухвалення та постановлення судових рішень апеляційним судом здійснювалося незаконним складом суду . Стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування йому строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України. Також зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Захисник Плавуцький В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 також не погоджується з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій та ставить питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що судами неправильно кваліфіковані дії засудженого ОСОБА_1, оскільки в нього був відсутній умисел на викрадення потерпілого, а між засудженими була відсутня попередня змова на вбивство людини. Крім того, також стверджує про недопустимість доказів у кримінальному провадженні: проколів слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_2, протоколу про результати негласних слідчих розшукових дій щодо ОСОБА_1, а саме № 6351 від 04 червня 2014 року та аудіозапис про результати аудіо-, відеоконтрою місця (за особою), оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості про отримання дозволу слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і розсекречення. Також зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 через суворість. Апеляційний суд в свою чергу на вказані порушення уваги не звернув, стверджує що рішення апеляційного суду не відповідають вимогам ст. ст. 370, 404, 419 КПК України. Зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.
У касаційній скарзі захисник Студзінський М.А. в інтересах засудженого ОСОБА_3 також просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляду в суді першої інстанції. Стверджує про порушення судом приписів ч. 3 ст. 439 КПК України, оскільки після скасування судових рішень ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи з процесуальних підстав, апеляційний суд призначив ОСОБА_3 більш суворе покарання. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування ОСОБА_3 строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.Апеляційним судом в порушення вимог ст. 419 КПК України не надано оцінки всім доводам його скарги. У доповненнях до касаційної скарги захисник вказує на допущенні судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою, на його думку, для скасування судових рішень. При цьому захисник посилається на недотримання судами Положення "Про автоматизовану систему документообігу суду" у зв`язку зі зміною присвоєного унікального номеру справи під час проходження справи в інстанціях, що призвело до створення нових кримінальних справ. Враховуючи те, що згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України визначення складу суду здійснюється автоматично саме під час реєстрації матеріалів, то порушення правил такої реєстрації тягне за собою і порушення порядку визначення складу суду. Тому вважає, що вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року, вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року (справа № 688/4103/14-к), а також вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року та ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року та вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року (справа № 681/1024/16-к) ухвалені та постановлені незаконним складом суду, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені та їх захисники підтримали подані скарги, прокурор заперечував проти задоволення скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та захисників Шевчук О.С., Плавуцького В.В. та Студзінського М.А. підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційних скарг засуджених і захисників вбачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просять доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, суд правильно зробив такий висновок на підставі показань самих засуджених, які в судовому засіданні не заперечували та підтвердили обставини конфлікту у вечірню пору 23 квітня 2014 року з потерпілим ОСОБА_4, транспортування останнього до лісового масиву неподалік ПАТ "Полонський гірничий комбінат", спричинення ОСОБА_4 цілого ряду тілесних ушкоджень, в тому числі ударів лопатою, показаннями свідка ОСОБА_6, який прямо вказав на обвинувачених, як на осіб, які наприкінці квітня 2014 року, автомобілем, доставили потерпілого до лісового масиву неподалік ПАТ "Полонський гірничий комбінат", де в процесі конфлікту внаслідок ударів руками, ногами та лопатою у різні частини тіла скоїли вбивство ОСОБА_4, показаннями свідка ОСОБА_7, яка ствердила обставини спільного розпивання потерпілим ОСОБА_4 алкогольних напоїв з засудженими в магазині "ЧП продукти" у вечірню пору 23 квітня 2014 року, наявність конфлікту між ними та транспортування ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 потерпілого, поза його волею, автомобілем в напрямку гірничого комбінату, тобто саме туди, де в подальшому був виявлений труп потерпілого. Підтвердила свідок і висловлення їй погроз ОСОБА_2 з приводу не розголошення названих обставин. Показаннями свідка ОСОБА_5, який ствердив обставини надання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на прохання останніх лопати у вечірню пору 23 квітня 2014 року, тобто безпосередньо перед вчиненням вбивства потерпілого, а також показаннями інших свідків. Також висновок суду ґрунтується на висновках експертів та даних протоколів слідчих експериментів за участю засуджених, де останні давали послідовні показання, якими в деталях відомим тільки їм викладали обставини вчинення злочинів: викрадення та позбавлення життя потерпілого .
Системний аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що підготовка знаряддя злочину, узгодженість і послідовність дій засуджених, а також спосіб, характер, локалізація і значна кількість нанесених ударів у життєво важливі органи потерпілого, вказує безпосередньо на наявність в їх діях попередньої змови щодо реалізації єдиного умислу спрямованого на позбавлення життя потерпілого.
Крім того, з встановлених судом фактичних обставин провадження та здобутих доказів слідує, що ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3 незаконно, поза волею ОСОБА_4 помістили його в автомобіль, перевезли його з магазину "ЧП продукти" до лісового масиву поблизу гірничого комбінату, де вчинили вбивство останнього, фактично позбавивши його можливості вільно пересуватися в лісовому масиві, що вказує на наявність в їх діях умислу на викрадення ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою.
Предметом перевірки судом першої інстанції, а в подальшому і судом апеляційної інстанції, були твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він не бив потерпілого ОСОБА_4 та були спростовані даними протоколів слідчих експериментів за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, де останні детально показали про обставини побиття ОСОБА_2 потерпілого як біля магазину так і в лісопосадці, зазначивши, що били потерпілого всі троє, в тому числі і ОСОБА_2 .
Що стосується посилань засуджених і захисників про те, що в основу вироку було покладено недопустимі докази: протоколи проведених слідчих експериментів за участю засуджених та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то вони також були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які правильно визнали їх необґрунтованими. При цьому суди надаючи оцінку вказаним доказам слушно зазначили, що дані слідчі дії були проведенні з дотриманням вимог ст. 240 КПК України. Щодо тверджень засудженого ОСОБА_1 та його захисника про необхідність визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2, оскільки вони проведені за участю одних і тих же понятих та із залученням одного і того ж адвоката, то вони є неспроможними у зв`язку з тим, що норми чинного кримінального процесуального кодексу не містять заборони залучення понятих, які залучалися до проведення попередньої слідчої дії. Крім того, процесуальних перепон для участі адвоката у зазначених слідчих діях встановлено не було.
Доводи касаційних скарг про застосування щодо засуджених незаконних методів слідства не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження. Слідчі дії проводились за участю захисників, дії слідчого сторона захисту не оскаржувала та будь-яких зауважень не подавала, а в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували застосування щодо засуджених таких методів.
Також не підтверджується матеріалами провадження і доводи скарг про надання судами неналежної оцінки висновку судово-медичної експертизи № 175 від 30 червня 2014 року, у якій наявні суперечності щодо причин смерті ОСОБА_4 . Як слідує з матеріалів провадження органами досудового розслідування, а потім і судом у встановленому законом порядку були вжиті та проведені всі належні заходи щодо визначення механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
З урахуванням того, що лікарське свідоцтво про смерть видане до отримання висновку експерта, причина смерті ОСОБА_4 визначена була в ньому попередньо, без проведення усіх необхідних досліджень, в тому числі розтину. В процесі судового розгляду судом був викликаний і допитаний лікар судово-медичний експерт ОСОБА_8, який надавав вичерпні відповіді щодо механізму, локалізації та способу спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, в тому числі щодо причин смерті останнього, що ставить під сумнів сторона захисту.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовано та вмотивовано.
Разом з тим, доводи захисників засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про недопустимість доказу - протоколу про результати негласних слідчих розшукових дій щодо ОСОБА_1, а саме протоколу про результати аудіо, відеоконтролю місця (за особю) № 6351 від 04 червня 2014 року та аудиозапис про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) є слушними.