Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 159/910/15-ц
провадження № 61-28271св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Стрільчука В. А., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили визнати за кожним з них право власності на ј частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначали, що 27 грудня 1993 року була приватизована вищевказана квартира, у якій на час приватизації фактично проживали та були зареєстровані вони та ОСОБА_5, ОСОБА_3 . Разом з тим, у свідоцтві про право власності на житло від 27 грудня 1993 року єдиним власником квартири зазначений ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, належну їй ј частину спірної квартири успадкував ОСОБА_3 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2014 року свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано недійсним.
Враховуючи наведене, просили позов задовольнити.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Частка ОСОБА_3 у праві власності на вказану квартиру складає Ѕ, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по ј.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
16 березня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення від 27 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами, зазначаючи, що після смерті її бабусі ОСОБА_5 вона прийняла спадщину на підставі заповіту, однак не змогла оформити своє право на спадкове майно, оскільки її дядько ОСОБА_3 не надав їй необхідні документи.
Враховуючи наведене, просила переглянути рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2015 року та визнати за нею право власності на ј частину спірної квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року скасовано рішення у цій справі від 27 квітня 2015 року.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2017 року скасовано рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2017 року та відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2015 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про перегляд рішення суду у зв`язку із нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не є ні стороною, ні іншою особою, яка бере участь у цій справі, а тому не має права на подання такої заяви.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди формально підійшли до вирішення справи, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, оскільки не з`ясували наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_5, не встановили кола спадкоємців, не перевірили можливість вирішення спору між сторонами у позасудовому порядку, а тому вважає, що є всі підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2015 року та відкрито касаційне провадження у цій справі на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2017 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.