Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 608/401/18-ц
провадження № 61-13122св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області
від 26 грудня 2018 року у складі судді Яковець Н. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Костів О. З.,
Сташків Б. І., Хома М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 25 червня 2011 року до 12 жовтня
2015 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з 2014 року відповідач уникає участі у вихованні і зустрічах із дитиною, близько двох років не приїжджає до дитини, її життям не цікавиться. Дитина його зовсім не знає. Також відповідач намагався викрасти сина, що спричинило дитині сильну душевну травму. При дитині відповідач постійно принижував та наносив тілесні ушкодження позивачу. Батько не знає та не цікавиться здоров`ям сина, який часто хворіє перинотальним ураженням ЦНС, не піклується про дитину.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина - ОСОБА_4 .
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 грудня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дитини є крайнім заходом, а тому в цьому випадку є недоречним, оскільки, ні матеріали справи ні доводи позивача, її представника та свідків не містять жодних переконливих доказів, які б давали підстави характеризувати відповідача з негативної сторони або його подальше небажання виконувати свої батьківські обов`язки.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт ухилення відповідача від виконання, покладених на нього батьківських обов`язків, а тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 15 травня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не доведено, що ним вчинялись будь-які активні дії на підтвердження своїх намірів приймати участь у житті дитини, активна дієва позиція відповідача відсутня. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсність таких намірів, відповідачем не надано. Суди першої та апеляційної інстанцій знехтували захистом найкращих інтересів дитини, не застосували закон, який підлягав застосуванню, не звернули увагу на винну поведінку відповідача та не попередили його про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Крім того, відповідач ухиляється від сплати аліментів.
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до суду відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Із 25 червня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чортківського районного суду від 12 жовтня 2015 року.
У цьому шлюбі народив син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно з психологічним обстеженням ОСОБА_4 від 05 березня 2018 року, проведеного психологом ОСОБА_8, дитині рекомендовано психокорекційні заняття, уникнення стресових ситуацій та заняття з логопедом.
Рішенням засідання комісії з питань захисту прав дитини від 18 листопада 2015 року № 2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після розлучення його батьків із матір`ю ОСОБА_9 .
Рішенням засідання комісії з питань захисту прав дитини від 18 листопада 2015 року № 3 про встановлення часу та місця зустрічей ОСОБА_2 з його малолітнім сином ОСОБА_4, встановлено побачення ОСОБА_2 з його малолітнім сином ОСОБА_4 кожної суботи або неділі місяця з 10 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем проживання малолітньої дитини у присутності його матері ОСОБА_9 .
Із висновку про результати розгляду заяви ОСОБА_2 за фактом ненадання зустрічей з сином ОСОБА_4 від 27 червня 2016 року та з висновків про результати розгляду заяви ОСОБА_2 від 20 червня 2016 року з приводу того, що його колишня дружина не вказує місце перебування їх спільного сина вбачається, що ОСОБА_2 позбавлений права на спілкування із сином.
У своїх висновках за матеріалами перевірки від 27 червня 2016 року, від 16 січня
2017 року дільничним офіцером поліції Чемеровецького ВП Городоцького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області рекомендовано ОСОБА_2 звернутися до Чемеровецького районного суду для вирішення питання по суті.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 20 червня 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина -
ОСОБА_4 орган опіки та піклування вважає, що не є доцільним позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_4 .
Відповідно до характеристик комунального підприємства "Чортків Дім" та начальника Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_2 за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно.
Згідно з довідкою про доходи від 23 квітня 2018 року за № 231 вбачається, що ОСОБА_2 з жовтня 2017 року по березень 2018 року сплатив аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у сумі 14 413,18 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини