Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 333/7227/15-ц
провадження № 61-25905св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гермашов Георгій Миколайович, служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2017 року у складі судді Наумової І. Й. та постанову Апеляційний суд Запорізької області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 як опікун недієздатного
ОСОБА_2 і законний представник малолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гермашов Г. М., служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про визнання недійсним та скасування договору дарування будинку.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір дарування житлового будинку
АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що правочин укладено з порушенням норм матеріального права, оскільки ОСОБА_2 як співвласник будинку своєї згоди на його відчуження не надавав, а також на те, що будинок є єдиним постійним місцем проживання малолітнього ОСОБА_3, проте органи опіки і піклування також не надавали згоди на його дарування, ОСОБА_1 просила суд на підставі статей 203, 215, 229, 230 ЦК України задовольнити позов про визнання недійсним та скасування договору дарування будинку.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня
2016 року, залишеним без зміни ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2016 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада
2016 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
20 липня 2017 року ОСОБА_1 в порядку пункту 1 частини першої статті 361 ЦПК України2004 року звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, якими, на думку заявниці, є пред`явлення ОСОБА_5 позову про виселення їх з малолітньою дитиною із спірного житлового будинку, що є новим доказом невідповідності договору дарування вимогам закону, як такого, що зменшує існуючі права малолітнього ОСОБА_3 на користування спірним будинком.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня
2017 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні передбачені статтею 361 ЦПК України2004 року підстави для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційний суд Запорізької області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник для перегляду рішення суду першої інстанції, не є нововиявленими, оскільки вони виникли після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення. Тому суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини, прийнявши до уваги положення статті 361 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення суду в цій справі у зв`язку з нововиявленими обставинами. Ухвала відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачала. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що посилання заявниці на те, що спірний будинок є єдиним місцем проживання малолітнього і пред`явлення позову про його виселення порушує його майнові права, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, а вказані обставини можуть бути враховані судом при вирішенні позову про усунення перешкод новому власнику у користуванні житловим будинком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та розглянути питання по суті.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не були враховані зазначені нею обставини про те, що спірний будинок є єдиним місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 і пред`явлення позову про його виселення порушує його майнові права. Наявність обставин неврахування інтересів дитини при укладенні спірного договору та порушення прав малолітнього їй було відомо, але у якій формі вказане порушення буде виражене, їй стало відомо після отримання позовної заяви ОСОБА_5 про усунення перешкод шляхом виселення її та її малолітнього сина зі спірного житла, тому вважала зазначену обставину нововиявленою, як підставу для задоволення її заяви та перегляд указаних судових рішень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із районного суду указану цивільну справу.
У вересні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За договором дарування ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в якому з листопада 2013 року зареєстрований малолітній син заявниці ОСОБА_3 .
У липні 2017 року ОСОБА_5 , як власник спірного будинку, звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю і просила визнати ОСОБА_1 і її сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом, а також усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом їх виселення зі спірного будинку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.