Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 428/3418/17
провадження № 61-31495св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Укрзовніштрейдінвест",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 рокуу складі колегії суддів: Авалян Н. М, Кострицького В. В, Орлова І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Укрзовніштрейдінвест" (далі - ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що з 10 лютого 1992 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 25 січня 2011 року працював на посаді токаря 6-го розряду. З березня 2015 року відповідач перестав нараховувати працівникам заробітну плату, тому він був змушений 08 квітня 2015 року звільнитися із займаної посади за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), про що зроблено запис в його трудовій книжці. При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку і не виплатив заробітну плату. 30 березня 2015 року Сєверодонецький міський суд Луганської області видав судовий наказ про стягнення на його користь з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 8 345 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в розмірі 1 454 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати за відпрацьований з березня 2014 року по квітень 2015 року час у зв`язку з порушенням строків її виплати - 8 113 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року - 71 880,18 грн, а всього - 81 447,18 грн.
За заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 12 вересня 2017 року ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в розмірі 1 454 грн, компенсації втрати частини заробітної плати за відпрацьований з березня 2014 року по квітень 2015 року час у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 8 113 грн залишено без розгляду.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Журавель Т. С. позов задоволено. Стягнуто з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 квітня 2015 року по 19 жовтня 2015 року в розмірі 92 866,41 грн, який визначено без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на користь держави судовий збір в розмірі 928,66 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач не провів розрахунку з позивачем в день його звільнення з роботи, тобто 08 квітня 2015 року, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 квітня 2015 року по день ухвалення рішення суду. У наданому відповідачем сертифікаті № 7566 про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), виданому 26 травня 2017 року Луганською регіональною Торговельно-промисловою палатою на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5) (далі - Регламент № 44(5)), не міститься обставин непереборної сили для ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов`язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставин непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від обов`язку виплатити позивачу заробітну плату при звільненні. Крім того, наданий відповідачем Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, при звільненні працівників, спричиненого впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, який було видано фахівцями в галузі права та підписано віце-президентом Торгово-промислової палати України, не взято судом до уваги, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" задоволено, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд помилково не взяв до уваги надані відповідачем докази на підтвердження відсутності вини підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем внаслідок існування форс-мажорних обставин. Висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку з цим антитерористичної операції) з 25 травня 2014 року для ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест", що унеможливило виконання обов`язку, передбаченого статтями 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівників. Зазначений висновок складений на бланку Торгово-промислової палати України, підписаний віце-президентом Торгово-промислової палати України, виданий згідно з чинним законодавством, у зв`язку з чим є належним доказом, який встановлює не тільки факт настання обставин непереборної сили, але і його вплив на реальну можливість виконання відповідачем зобов`язання здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов`язання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року, а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно послався на висновок Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 як доказ відсутності вини відповідача у невиплаті заробітної плати, не врахував, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, а не висновок. Відповідачем не доведено і судом апеляційної інстанції не встановлено обставин непереборної сили, які стали причиною невиконання відповідачем свого обов`язку перед працівником.
У червні 2018 року ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
20 червня 2018 року справа № 428/3418/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 10 лютого 1992 року ОСОБА_1 працював у ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на посаді слюсаря-ремонтника у відділенні по виробництву гранульованого карбоніту на умовах, передбачених контрактом, а з 25 січня 2011 року - на посаді токаря 6-го розряду.
Наказом ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 08 квітня 2015 року № 66-к ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.
При звільненні з роботи відповідачем не було проведено остаточного розрахунку з позивачем.
Судовим наказом Сєверодонецького міського суду Луганської області року від 30 березня 2015 року у справі № 428/2659/15-ц з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 8 345 грн.
Згідно з довідкою ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 23 лютого 2017 року № 47, виданою ОСОБА_1, невиплачена заробітна плата за січень-квітень 2015 року складає 1 454 грн, а саме за січень 2015 року - 574 грн, лютий 2015 року - 0 грн, березень 2015 року - 279 грн, квітень 2015 року - 601 грн. Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з березня 2014 року по квітень 2015 року складає 8 113 грн.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" нарахувало позивачу заробітну плату за грудень 2014 року в сумі 610 грн, січень 2015 року - 609,09 грн, лютий 2015 року - 0 грн, березень 2015 року - 293,93 грн, квітень 2015 року - 641,20 грн.
Згідно з довідкою ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 08 квітня 2015 року № 9 позивач фактично відпрацював у грудні 2014 року 5 робочих днів, у січні 2015 року - 3 робочих дні.
В довідці ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 08 квітня 2015 року № 8 зазначено, що позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з причини зупинки виробництва через припинення поставок сировини у 2014 році: з 12 по 19 травня, з 01 липня по 19 листопада, з 26 по 28 листопада, з 8 по 31 грудня, у 2015 році: з 08 січня по 27 лютого, з 2 березня по 8 квітня.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.