Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 300/765/15-ц
провадження № 61-4382св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: Синевирська сільська рада, ОСОБА_3,
треті особи: реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції, Міжгірська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуга С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Синевирської сільської ради, ОСОБА_3, треті особи: реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції, Міжгірська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, збудований у 1954 році нею та ОСОБА_4, проте не зареєстрований. Вона прийняла спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном. Житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, але нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будинок. Пунктом 39 рішення 14 сесії п`ятого скликання Синевирської сільської ради Міжгірського району від 29 червня 2008 року № 5 ОСОБА_3 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га в АДРЕСА_1, та виданий на цій підставі державний акт на право власності на земельну ділянку. Державний акт видано на земельну ділянку на якій знаходиться її будинок, що порушує її права.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право власності на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі і споруди, розташовані у АДРЕСА_1, в цілому, визнати незаконним та скасувати пункт 39 рішення 14 сесії п`ятого скликання Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 29 червня 2008 року № 5 "Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки" у частині безоплатної передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2009 року серії ЯЄ № 135025, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,07 га в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий № 2122486901:01:011:0008, та скасувати його державну реєстрацію.
Рішення Воловецького районного суду від 18 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином у 1954 році житлового будинку цей громадянин набував статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 58 Цивільного кодексу Української РСР 1922 року він набував у межах, установлених законом, право володіння, користування й розпорядження цим майном. На момент відкриття спадщини, тобто станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , за ним не зареєстровано. Оскільки право власності не належало спадкодавцю ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини, то відповідно воно не входить до складу спадщини. Позивач не підтвердила своє право власності чи користування на земельну ділянку, яка належить відповідачу, належними і допустимими доказами. Не доведено також протиправність рішення про передачу у приватну власність відповідача земельної ділянки.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано пункт 39 рішення 14 сесії п`ятого скликання Синевирської сільської ради Міжгірського району від 29 червня 2008 року № 5 "Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки" у частині безоплатної передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку. Визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2009 року серії ЯЄ № 135025, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,07 га в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий № 2122486901:01:011:0008, та скасовано його державну реєстрацію. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки спірний будинок збудовано до 01 липня 2004 року, то державна реєстрація прав на нього не була обов`язковою, а отже, виникнення права власності на нього не залежить від державної реєстрації. Відповідно до законодавства, яке діяло до 01 липня 2004 року, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались у якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. В матеріалах справи наявні копії з погосподарських книг за 2001-2005 та 2011-2015 року, згідно з якими внесено дані про дворогосподарство № 413 у с. АДРЕСА_1, головою якого вказана ОСОБА_1 За вказаним дворогосподарством закріплена земельна ділянка площею 0,2 га. Згідно з відповіддю ВК Синевирської сільської ради від 11 листопада 2015 року та погосподарських книг сільської ради запис про житловий будинок АДРЕСА_1 у с. АДРЕСА_1 не анульований та не скасований.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що в постанові ніде не зазначено, щоб суд встановив час (рік) завершення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку та ким збудований цей житловий будинок, із посиланням на відповідні докази, якими б підтверджувалися ці обставини. Крім того, спірною земельною ділянкою вона користується з 1979 року на законних підставах. Суд не врахував відповідні висновки Верховного суду щодо застосування статті 120 ЗК України щодо принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, що стосується її житлового будинку АДРЕСА_1,та виділеної і відведеної для його будівництва та обслуговування на підставі відповідних рішень у 1978-79 роках земельної ділянки площею 0,07 га.
У квітні 2019 року Виконавчий комітет Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, побудований подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у 1950 році. Згідно з погосподарським обліком, власником житлового будинку був померлий ОСОБА_4 У 1978 році, на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу "Червона Зірка", саме ОСОБА_5 (сину ОСОБА_4 ) виділено земельну ділянку 0,07 га під будівництво хати за рахунок ділянки батька, що знаходиться поряд із будинком № 413. У Синевирській сільській раді немає жодного документального підтвердження того, що житловий будинок за № 413 підлягав знесенню на момент прийняття у 1978 році рішення загальних зборів колгоспників колгоспу "Червона Зірка".
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що жодних майнових претензій до нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1, ОСОБА_3 не заявляє. Доводи заявника про те, що житловий будинок не є житловим і підлягав зносу, спростовуються матеріалами справи.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини