Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 761/34735/17
провадження № 61-9064св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осипович Ігор Віталійович, державний реєстратор Державного підприємства "СЕТАМ" Хиба Анна Володимирівна, ОСОБА_2, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавська Світлана Володимирівна,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання протиправними та скасування рішення державних реєстраторів, припинення права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності.
Позивач обґрунтовувала пред`явлені вимоги тим, що вона разом з ОСОБА_2 та третіми особами є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Кожен співвласник володіє часткою у праві власності на спільне майно і такі частки визначені у дробовому вираженні. Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності державним реєстратором було зареєстровано право власності на житлове приміщення мансардного поверху, загальною площею 388, 00 кв. м, розташоване у цьому ж будинку. В той же час житловий будинок є власністю кількох осіб, а отже будь-яке самочинне будівництво, добудова, реконструкція та інші дії з боку одного співвласника, які є неузгодженими з іншими співвласниками, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України. Будівництво мансардного поверху та отримання його у власність з подальшою реєстрацією прав на нерухоме майно, на переконання позивача, є, по-перше, незаконним, а по-друге, таким, що порушує права інших співвласників. Крім того, у вересні 2017 року позивачу стало відомо, що відповідачі зареєстрували на праві власності на користь ОСОБА_2 квартири № № 1, 2 3, 4 та приміщення № 5 у цьому ж будинку, при цьому державними реєстраторами порушені права та інтереси позивача, оскільки для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників. При створенні таких житлових приміщень також порушено встановлену законом процедуру введення в експлуатацію.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, у якому зазначив, що позивачем надана згода на реконструкцію належного ОСОБА_15 майна. В подальшому, ОСОБА_15 подарував належну йому частку майна відповідачу ОСОБА_2, а тому до останнього перейшли права й обов`язки попереднього власника. Відповідач також виконав вимоги чинного законодавства та надав в орган архітектурно-будівельного контролю відповідну декларацію, примірник якої зберігається у реєстратора, а також наголошував на тому, що ним подано реєстратору всі необхідні в розумінні чинного законодавства документи, а тому останнім здійснено реєстрацію права власності за відповідачем. Окрім того, також зазначав, що оскільки відповідач був власником мансардного поверху на підставі свідоцтва про право власності, він мав повне право зареєструвати окремі житлові приміщення.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державного підприємства "СЕТАМ" Хиби А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21 серпня 2017 року на квартири № 1, 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії КП "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20 вересня 2017 року на квартиру АДРЕСА_4, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2, а також рішення цього ж державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 вересня 2017 року на цю ж квартиру № 4 за ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії КП "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 вересня 2017 року на приміщення № 5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 29 грудня 2015 року ОСОБА_2 на житлове приміщення мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тарнавської С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2015 року на мансардний поверх житлового будинку АДРЕСА_1 ; скасований запис про право власності індексний номер 12836825 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що до матеріалів справи долучено заяви, за якими надано згоду на переобладнання (реконструкцію) мансарди двома співвласниками будинку з тринадцяти, а вісім співвласників надали свою згоду на переобладнання (реконструкцію) мансарди виключно на користь ОСОБА_15, а інші троє співвласників ( ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_11 ) взагалі не надали своєї згоди на реконструкцію мансарди, а лише на належне ОСОБА_15 приміщення. Доказів того, що ОСОБА_15, а в подальшому і ОСОБА_2 були власниками мансарди стороною відповідача суду не надано, як і не надано доказів того, що подарована відповідачу частина будинку містила мансардний поверх. Також встановлено, що Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві документів дозвільного та/або декларативного характеру, які надають право замовникам будівництва на виконання будівельних робіт із реконструкції будинку АДРЕСА_1 не видавав та не реєстрував. Також суд зазначив, що державна реєстрація права власності на виділену частку ОСОБА_2 без оформлення співвласниками будинку договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна та письмової заяви або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на зазначений будинок здійснена з порушенням законодавства.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_2 не було отримано дозволу усіх співвласників будинку на проведення робіт з обладнання додаткових приміщень в ньому. В той же час необхідність отримання такого дозволу від усіх співвласників є необхідною з огляду на вимоги законодавства. Право одного із співвласників вчиняти будь-які дії із спільним майном виключно за згоди інших співвласників передбачене й положеннями статті 358 ЦК України. За таких умов створення, перебудова, переобладнання як горища
(з перебудовою в мансардні житлові приміщення), так і інших допоміжних приміщень будинку може вважатися законною за умови отримання на це дозволу усіх без винятку співвласників будинку.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, ОСОБА_2 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник стверджує, що позивач не довела яким чином порушені її права, а також що нею обрано неналежний спосіб захисту. Окрім цього, суди безпідставно відмовили відповідачу у задоволенні клопотання про залишення частини позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Тарнавської С. В. без розгляду, оскільки в провадженні іншого суду зазначені вимоги розглядаються в межах іншої справи. На переконання заявника, під час реєстрації прав на спірні об`єкти ним дотримано вимоги законодавства, зокрема, отримані згоди всіх співмешканців будинку, при цьому, він мав право на добудову належної йому частини приміщення, оскільки це не порушувало прав інших співвласників. Окрім цього, заявник посилався на те, що судом не досліджено жодного документа, який став підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Заявник посилається на те, що частка позивача визначена договором і внаслідок добудови ним мансарди та виділу квартир її розмір не змінився, що свідчить про відсутність порушення її прав.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 надала суду відзив, у якому зазначила про безпідставність касаційної скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішенні суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 є співвласником 9/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 22 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2348.
ОСОБА_2 є співвласником часток цього житлового будинку, а саме: згідно з договором дарування від 15 вересня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., за реєстровим № 2135, є власником 17/100 частин будинку на АДРЕСА_1 та згідно з договором дарування від 11 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., за реєстровим № 3068, є власником 12/100 частин будинку на АДРЕСА_1 .
Треті особи у справі є співвласниками житлового будинку у відповідних частинах, визначених у дробовому вираженні.
26 грудня 2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавською С. В. за відповідачем ОСОБА_2 здійснено реєстрацію права власності на житлове приміщення мансардного поверху, загальною площею 388, 00 кв. м, що розташоване в будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822845680000).
Підставою реєстрації зазначено свідоцтво про право власності, індексний номер: 51194438, що видане цим же реєстратором 29 грудня 2015 року.
До матеріалів справи долучено заяви, за якими надано згоду на переобладнання (реконструкцію) мансарди двома співвласниками будинку з тринадцяти, вісім співвласників надали свою згоду на переобладнання (реконструкцію) мансарди виключно на користь ОСОБА_15, а інші троє співвласників ( ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_11 ) не надали згоди на реконструкцію мансарди, а лише на належне ОСОБА_15 приміщення.
Доказів того, що ОСОБА_15, а в подальшому і ОСОБА_2 були власниками мансарди стороною відповідача суду не надано, як і не надано доказів того, що подарована відповідачу частина будинку містила мансардний поверх.
Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві документів дозвільного та/або декларативного характеру, які надають право замовникам будівництва на виконання будівельних робіт із реконструкції будинку АДРЕСА_1 не видавав та не реєстрував.
21 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2 рішенням державного реєстратора Державного підприємства "СЕТАМ" Хиби А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), реєстраційний номер: 1332290580000, на об`єкт житлової нерухомості, квартиру АДРЕСА_6, зареєстровано на правах власності за відповідачем ОСОБА_2
21 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2 рішенням державного реєстратора Державного підприємства "СЕТАМ" Хиби А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), реєстраційний номер: 1332320380000, на об`єкт житлової нерухомості, квартиру АДРЕСА_7, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_2
21 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2 рішенням державного реєстратора Державного підприємства "СЕТАМ" Хиби А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), реєстраційний номер: 1332337980000, на об`єкт житлової нерухомості, квартиру АДРЕСА_8, зареєстровано на правах власності за відповідачем ОСОБА_2
20 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_2 рішенням державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), реєстраційний номер: 1356815780000, на об`єкт житлової нерухомості, квартиру АДРЕСА_4, зареєстровано на правах власності за відповідачем ОСОБА_2 .
В подальшому, 25 вересня 2017 року, за заявою ОСОБА_2 рішенням державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), шляхом поділу раніше зареєстрованої квартири № 4 , було здійснено:
- реєстрацію прав (з відкриттям розділу) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 37245594, за відповідачем ОСОБА_2 на нерухоме майно: квартиру за АДРЕСА_4, зменшивши загальну площу до 221, 6 кв. м, житлова площа 64, 2 кв. м, присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1360818580000. Номер запису про право власності: 22500359;
- реєстрацію прав (з відкриттям розділу) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 37245842, за відповідачем ОСОБА_2 на нерухоме майно: новостворене приміщення АДРЕСА_9 , загальною площею: 11, 6 кв. м, присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1360832480000. Номер запису про право власності: 22500632.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що позивач в цьому судовому провадженні звернулася за захистом своїх прав як співвласник нерухомого майна.
Щодо правового статусу спільного домоволодіння
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що реконструкція мансарди, оформлення на неї прав власності та подальше виділення у окремі квартири як об`єкти нерухомості із реєстрацією прав власності за відповідачем без отримання згоди усіх співвласників, наявності відповідних домовленостей щодо виділу квартир здійснено із порушенням вимог законодавства. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України
від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.