Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 133/2798/16-ц
провадження № 61-26809св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Свідерська Олеся Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Козятинського районного нотаріального округу Свідерської Олесі Володимирівни на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року у складі судді Слободяного О. Є. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Свідерська О. В., про визнання недійсним договорів дарування нерухомого майна.
Позов мотивовано тим, що до 2010 року їй на праві приватної власності належали 11/20 частки житлового будинку, згідно договору купівлі-продажу від 21 грудня 1974 року та земельної ділянки, загальною площею 0,0252 га, які знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована та постійно проживає.
У 2010 році вона познайомилась з ОСОБА_2, який допомагав їй у веденні домашнього господарства, приносив продукти харчування, а замість цього взамін просив переписати йому належний їй будинок, тобто укласти договір довічного утримання. Погодившись на таку пропозицію у грудні 2010 року вони разом уклали у Козятинській нотаріальній конторі два договори, тексту яких вона не читала, вважаючи, що в них передбачені всі права і обов`язки, про які вони домовилися з ОСОБА_2 Приватний нотаріус їй текстів договорів не оголошувала, копії договорів дарування вона не отримувала.
Зазначала, що вона була впевнена, що підписує договір довічного утримання, а насправді подарувала ОСОБА_2 свій будинок та земельну ділянку, а тому помилилася щодо правової природи цих правочинів. Хотіла укласти договір довічного утримання тому, що договір дарування є вкрай невигідним правочином для неї. На час укладення договорів їй було 72 роки, вона потребує сторонньої допомоги, підтримки. Знаходиться в стані сильного хвилювання, оскільки ОСОБА_2 убудь-яку хвилину може її виселити з будинку.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати зазначені договори дарування належної їй частки житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 0,0252 га, які розташовані за указаною адресою, укладені 04 жовтня 2010 року між нею та
ОСОБА_2 , посвідчені 04 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Молявчик
(Свідерською) О. В., зареєстровані в реєстрі за №1826, № 1824 недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області
від 14 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування належних ОСОБА_1
11/20 частки житлового будинку з прибудовами, верандою, відповідною часткою господарських будівель, що становить квартиру АДРЕСА_1, укладений 04 жовтня
2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 04 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Молявчик (Свідерською) О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1824.
Визнано недійсним договір дарування належної ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0252 га, кадастровий номер 0510500000:00:002:0094, в межах згідно з планом, яка розташована в
АДРЕСА_1 , укладений 04 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 04 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Молявчик (Свідерською) О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1826.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладені договори дарування частини жилого будинку та земельної ділянки не відповідали внутрішній волі позивача ОСОБА_1, оскільки через свій похилий вік вона вважала, що укладає договори довічного утримання, щоб забезпечити собі довічне утримання, так як вона є одинокою особою похилого віку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Козятинського районного нотаріального округу Свідерської О. В. залишені без задоволення.Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що укладені договори дарування частини жилого будинку та земельної ділянки, не відповідали внутрішній волі
ОСОБА_1 , оскільки через свій похилий вік вона вважала, що укладає договори довічного утримання. При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що воля позивачки була направлена на те, щоб забезпечити собі довічне утримання, так як вона є одинокою особою похилого віку (на момент укладення договорів їй виповнилось 72 роки), після підписання договорів (04 жовтня 2010 року) ОСОБА_1 залишилась проживати у своєму будинку, отримувала допомогу від відповідача, була впевнена, що відповідач догляне її до смерті.
Позивач та відповідач познайомились у 2010 році, коли відповідач доглядав ОСОБА_3, який був власником іншої частини будинку, в якому проживає позивач. Зокрема, ОСОБА_1 бачила, як ОСОБА_2 доглядає за ОСОБА_3 - особою похилого віку, тому, враховуючи, що вона проживає одна, є особою похилого віку, потребує стороннього догляду, вирішила укласти з відповідачем договір на тих умовах, що відповідач буде її доглядати, а вона залишиться проживати у своєму будинку.
Таким чином, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що позивач помилилась щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після її укладення між нею і відповідачем.
Отже, обов`язок обдаровуваного ОСОБА_2 вчиняти на користь дарувальника ОСОБА_1 будь-яку дію майнового або немайнового характеру був однією з умов підписання оспорюваних договорів, хоча цей обов`язок обдаровуваного і не відображений в тексті оспорюваних договорів.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. При цьому посилався на те, що сторони уклали саме договори дарування, і не мали на увазі договори довічного утримання. Крім того, позивач пропустила позовну давність, оскільки з дня підписання договорів дарування 04 жовтня 2010 року, до дня звернення з позовом до суду
20 грудня 2016 року спливла позовна давність.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Свідерська О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Зазначала, що зазначена позивачем підстава визнання недійсними договорів дарування є надуманою та недостатньо обґрунтованою. Тому з цих підстав неможливо погодитись з позицією суду першої та апеляційною інстанцій щодо того, що позивачка думала, що укладає договір довічного утримання, а не договір дарування, оскільки зазначене належними доказами не підтверджено. Крім того, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки позовну давність позивачка не пропустила, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 перестав надавати позивачці допомогу влітку 2014 року. Проте сама позивачка вказала, що договори дарування підписувала власноручно та була присутня у нотаріуса при посвідченні договорів в нотаріальній конторі, тому строк для звернення до суду нею не пропущений.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 06 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області зазначену цивільну справу.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційні скарги не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 грудня 1974 року
ОСОБА_1 є власником 11/20 частки житлового будинку з прибудовами, верандою, відповідною часткою господарських будівель, що становить окрему квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована та постійно проживає (а. с. 7-8, 10).
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області
від 03 серпня 2010 року, встановлено факт, що договір купівлі-продажу 11/20 частини житлового будинку
АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори 21 грудня
1974 року, за реєстровим № 2989, на ім`я " ОСОБА_1 ", належить ОСОБА_1.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею
0,0252 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку
(а. с. 36).
04 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування належних ОСОБА_1 11/20 частки указаного житлового будинку з прибудовами, верандою, відповідною часткою господарських будівель, що становить квартиру