Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 369/10179/17
провадження № 61-9866св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочарова Світлана Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді
Пінкевич Н. С., від 30 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М., від 09 квітня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочарова С. В., про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1995 році її бабуся ОСОБА_6 придбала садовий будинок по АДРЕСА_1 . Вся її родина відносилась до цього будинку як до сімейної цінності, на всі свята збирались саме в ньому. У 1998 році бабуся приватизувала земельну ділянку. На випадок своє смерті бабуся склала заповіт, яким цей садовий будинок і земельну ділянку заповідала їй. Після смерті бабусі вона успадкувала вказані садовий будинок та земельну ділянку. Вказувала, що у 2001 році вона познайомилась з ОСОБА_2, з яким почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У 2012 році вона запропонувала відповідачу зробити реконструкцію у цьому будинку та переїхати туди жити. Через відсутність достатніх грошових коштів будівництво вели самочинно, яке закінчили у 2014 році і переїхали до будинку. У грудні цього ж року відповідач почав її вмовляти переоформити будинок та земельну ділянку на нього, вказуючи, що це тимчасово, необхідно для роботи, з метою показати, що він має нерухомість, а згодом в найкоротший час він переоформить знову все на неї. Вона йому вірила та бажала зберегти сім`ю, а відповідач так поспішав переоформити все на нього, що домовився про зустріч у нотаріуса
на 30 грудня 2014 року. Також зазначила, що у цей період у неї був важкий психологічний стан, пов`язаний із спогадами про бабусю. Після оформлення договорів, відповідач змінив своє відношення до неї, почав бити, провокував скандали. 16 вересня 2017 року вона не змогла потрапити до будинку, оскільки відповідач замінив замки та вказав, щоб вона звільнила будинок, адже він в неї його купив, хоча жодних грошових коштів від нього вона не отримувала. Вказувала, що вона ніколи не мала наміру продавати будинок, оскільки там проживала, дбала про будинок та земельну ділянку, проводила ремонт, прибирала подвір`я, тому вважає, що оспорювані договори є недійсними, оскільки відповідач ввів її в оману. Крім того, ці договори є фіктивними.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0717 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, садове товариство "Медик", кадастровий номер 3222486201:01:028:0119, з цільовим призначенням для ведення садівництва, укладений 30 грудня 2014 року між нею та
ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку по АДРЕСА_1, садове товариство "Медик", укладений 30 грудня 2014 року між нею та ОСОБА_2, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222486201:01:028:0119.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження введення її в оману, а також того, що відповідач не мав наміру отримати у власність спірні земельну ділянку та будинок і не сплатив їй грошові кошти за оспорюваними договорами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного судувід 09 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня
2018 року у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 25 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що приватний нотаріус перед посвідченням правочинів надала проекти договорів сторонам, що підтвердила позивач. Після прочитання договорів купівлі-продажу сторонами нотаріусом було роз`яснено правові наслідки, які настають після укладання договорів. Сторонами було підписано оспорювані договори.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні судових витрат відповідача на правничу допомогу спростовуються наданими відповідачем доказами, а саме: детальним розрахунком понесених витрат із зазначенням дати і виду процесуальних дій, вчинених адвокатом, а також оригіналом квитанції про сплату вказаних послуг.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, проте позивач не мала наміру продавати спірні будинок та земельну ділянку і не отримувала за них грошові кошти. Заявник вважає, що суди безпідставно відхилили докази на підтвердження позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що витрати на правничу допомогу не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт, є необґрунтованими та неспівмірними з предметом спору та складністю справи.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзивах на касаційну скаргу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочарова С. В. та ОСОБА_2 просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові
рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
25 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 жовтня 1995 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу садового будинку по АДРЕСА_1 .
04 вересня 1998 року ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
31 жовтня 2007 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті вищевказана майно заповідала ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
16 березня 2009 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0717 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, садове товариство "Медик", кадастровий номер 3222486201:01:028:0119, з цільовим призначенням для ведення садівництва.
16 березня 2009 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на садовий будинок по АДРЕСА_1, садове товариство "Медик".
30 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки 0,0717 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, садове товариство "Медик", кадастровий номер 3222486201:01:028:0119, з цільовим призначенням для ведення садівництва.
30 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу садового будинкупо АДРЕСА_1, садове товариство "Медик".
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).
Частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.