Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 489/4430/15-ц
провадження № 61-12715св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами,
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. (далі - приватний виконавець, виконавець) звернувся до суду із поданням, в якому просив визначити частку боржника у майні, яким він володіє на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1, на яку може бути звернуто стягнення, у розмірі 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання заявник посилався на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 489/4430/15-ц, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 28 вересня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") боргу в загальній сумі 178 633,70 грн.
Виконавче провадження відкрито постановою від 10 січня 2019 року, яка направлена сторонам виконавчого поводження. Станом на теперішній час рішення боржником не виконано, декларацію не надано та будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення, не здійснено.
Відповідно до відповідей Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України боржник не має рахунків у банківських установах, не працює та не отримує пенсію. Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику на праві приватної спільної сумісної власності належить вказана квартира, що унеможливлює звернення стягнення на майно боржника шляхом реалізації його з прилюдних торгів та позбавляє можливості виконати рішення про стягнення заборгованості без порушення прав осіб, які володіють майном спільно з боржником.
Враховуючи наведене, приватний виконавець відповідно до положень статей 18, 48 Закону України "Про виконавче провадження", статті 443 ЦПК України просив подання задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Миколаєва ухвалою від 16 травня 2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. задовольнив. Визначив, що частка ОСОБА_2 в праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, якою він спільно володіє з ОСОБА_1, складає 1/2.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, щосудові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, питання про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, вирішується судом за поданням державного або приватного виконавця. Врахувавши те, що частку майна ОСОБА_3 у спірній квартирі, що перебуває у спільній сумісній власності, не визначено, а у приватного виконавця перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, яке у добровільному порядку протягом тривалого часу боржник не виконує та встановивши, що ОСОБА_2 не працює, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 13 червня 2019 року ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2019 року скасував, в задоволенні подання відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у боржника є інше майно - грошові кошти, рухоме майно, земельна ділянка, на яке відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в першу чергу накладається стягнення. Розмір вкладу, вартість рухомого та нерухомого майна приватним виконавцем не з`ясована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 27 червня 2019 року до Верховного Суду, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Кулініченко Д. О. просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Наявність у боржника рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" не свідчить про можливість виконання рішення суду, адже кошти на зазначеному рахунку відсутні. Також, наявність автомобіля у боржника не свідчить про можливість виконання рішення суду за рахунок такого майна, оскільки місцезнаходження зазначеного майна невідоме, автомобіль оголошено в розшук.
Крім того, боржник відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язаний сумлінно користуватися усіма наданими правами як сторони виконавчого провадження та, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Проте боржник не виконує зазначених вимог та приховує автомобіль, що унеможливлює звернення на нього стягнення.
Наявність у боржника у власності земельної ділянки товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,84 га не дає підстав вважати, що на таке майно можливо звернути стягнення, оскільки введено мораторій на відчуження земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва, що обмежує приватного виконавця в праві здійснити дії щодо продажу зазначеної ділянки на електронних торгах. Тобто, судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення Земельного кодексу України який регулює порядок звернення стягнення на земельні ділянки.
Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про невстановлення виконавцем обсягу і вартості вищезазначеного майна, оскільки оцінити автомобіль боржника не можливо з підстав перебування його в розшуку, а звертати стягнення на земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва заборонено прикінцевими положеннями Земельного кодексу України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами
касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2016 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" стягнуто 159 548,06 грн заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 7А-40 та 1 595,48 грн судового збору. В частині стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 відмовив.