Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 210/845/16-ц
провадження № 61-16237св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіна Марина Анатоліївна,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року в складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М. А., звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 76/в, за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 24 395,00 доларів США на придбання домоволодіння, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00% річних, які змінено додатковою угодою № 2 від 31 жовтня 2008 року до 16,5 %, строком до 28 лютого 2021 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 22 січня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 728 934 грн 41 коп., банк просив позов задовольнити та стягнути вказану заборгованість з боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж за кредитним договором здійснено відповідачем у березні 2012 року, а тому саме з цього часу у позивача виникло право вимоги дострокового виконання договору та право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 02 лютого 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності та не повідомив про причини пропущення цього строку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М. А. задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором № 76/в від 01 березня 2007 року станом на 18 січня 2016 року в розмірі 477 566 грн 40 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 14 390 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 18 січня 2016 року складає 350 828 грн 20 коп.; заборгованості по відсоткам в сумі 7872,33 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 18 січня 2016 року складає 107 068 грн 30 коп.; штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 19 669 грн 92 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - кінцевий строк повернення кредиту - до 28 лютого 2021 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, а тому з відповідача на користь позивача підлягає достроковому стягненню заборгованість за кредитом, відсотки та пеня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність була перервана внаслідок звернення банку з позовом до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у 2013 році.
Відзив до суду касаційної інстанції не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 210/845/16-ц з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року в частині задоволення позову, до закінчення касаційного провадження.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року справу № 210/845/16-ц призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 березня 2007 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та відповідачем укладено кредитний договір № 76/в, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 24 395,00 доларів США на придбання домоволодіння, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % річних, які змінено додатковою угодою №2 від 31 жовтня 2008 року до 16,5 %, строком до 28 лютого 2021 року.
Відповідно до пункту 2.3 договору відповідач зобов`язався повертати кредит та вносити мінімальний платіж щомісяця до встановленої у Графіку дати та в сумах, визначених Графіком.
В пункті 2.4.1 кредитного договору сторони погодили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця, до 31 числа кожного календарного місяця, у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту (Додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку.
Отже, в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - кінцевий строк повернення кредиту - до 28 лютого 2021 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та відсотків.