Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 359/4291/16-ц
провадження № 61-5761св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", скасування рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 1,6544 га та скасування державної реєстрації права власності.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року, позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00001202 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність".
Скасовано рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року № 6076829 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 1,6544 га, кадастровий номер 3220884000:02:004:0083.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,6544 га, кадастровий номер 3220884000:02:004:0083 (номер запису про право власності 2579658, дата державної реєстрації 19 вересня 2013 року).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
18 липня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, у якій зазначав, що з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 липня 2018 року йому стало відомо про те, що дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність йому було надано на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року, а не на підставі розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 12 травня 2011 року № 1111 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1", яке скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду Київської області від 15 жовтня 2012 року та покладено в основу заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року.
Нововиявленою обставиною у цій справі є те, що відповідно до вимог статей 116, 118 ЗК України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" та наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року дозвіл, виданий Купренку I. A . на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6544 га, кадастровий номер 3220884000:02:004:0083, є дійсним до цього часу, тому наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1, не підлягає скасуванню.
Зазначав, що ця істотна для справи обставина не була встановлена в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та не була і не могла бути йому відома під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
ОСОБА_1 просив скасувати заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Мураєвої-Лесів І. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року у цивільній справі № 359/4291/16-ц відмовлено, зазначене судове рішення залишене без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Підставою ухвалення заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року стало те, що у порушення вимог статей 116,118 ЗК України безоплатна передача ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства була здійснена за рахунок земель державної власності у зоні відведення земель для будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, а тому набуття відповідачем права власності на земельну ділянку суд визнав незаконним. Зазначені ОСОБА_1 фактичні обставини, які не були встановлені судом при ухваленні оскаржуваного рішення, не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Суд першої інстанції зазначене не врахував та, встановивши, що дозвіл на розроблення ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність був наданий наказом Головного управління Держземагантства у Київській області від 31 травня 2013 року, а не розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації від 12 травня 2011 року № 1111, як встановлено оскаржуваним судовим рішенням, що є обставиною, про яку не було відомо під час ухвалення судом рішення, при цьому, суд дав оцінку наданому відповідачем наказу, як такому що не спростовує відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами він має, виходячи зі змісту статті 423 ЦПК України, перевірити наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а не оцінювати ці обставини. Лише при перегляді рішення у разі його скасування за нововиявленими обставинами, суд зобов`язаний дати оцінку цим обставинам на наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції фактично не встановив, чи існували зазначені заявником нововиявлені обставини на час розгляду справи та чи були і чи могли вони бути відомі заявнику на час заочного розгляду справи. Враховуючи те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, то апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2019 року перший заступник прокурора Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив процесуальні принципи здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, неправильно витлумачив норми процесуального законодавства, що регулюють питання провадження у справі при перегляді рішень за нововиявленими обставинами. Підставою перегляду за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду необхідні дані. Тобто, перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його до суду, а після ухвалення рішення звернувся із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що суд під час ухвалення рішення не врахував зазначену обставину, така заява не підлягає задоволенню. За таких обставин не можуть вважатися істотними обставинами необґрунтовані твердження заявника, незначні уточнення обставин справи. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 454/3003/14-ц.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав, що нововиявленою обставиною у цій справі є те, що відповідно до статей 116, 118 ЗК України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" та наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року наданий ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6544 га з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 є дійсним, наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1, не скасований, а тому проект відведення цієї земельної ділянки та оформлення права власності на неї за ОСОБА_1 не перешкоджало будівництву великої кільцевої дороги м. Києва, оскільки він був узгоджений з усіма інстанціями відповідно до статей 118, 122 ЗК України.