Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 739/1741/18
провадження № 61-12041св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В., від 21 травня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" (далі - ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів") про зміну дати та формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 28 травня 2017 року він працював у ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" на посаді слюсаря ремонтника дільниці "Красна гірка".
17 серпня 2018 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням. Отримавши роз`яснення працівника відділу кадрів про те, що трудове законодавство у разі звільнення за ініціативою працівника передбачає відпрацювання протягом двох тижнів, того ж дня він подав наступну заяву про звільнення з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, внаслідок невиконання відповідачем законодавства про працю, несвоєчасної виплати заробітної плати, та з вимогою про проведення повного розрахунку.
Наступного дня він не вийшов на роботу та через декілька днів працевлаштувався на іншу роботу.
Наприкінці серпня 2018 року на його адресу надійшов лист від відповідача, у якому останній повідомив, що його заява від 17 серпня 2018 року про звільнення з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, не розглянута та додано оскаржуваний наказ, згідно з яким його звільнено на підставі статті 38 КЗпП України з 31 вересня 2018 року. З датою та формулюванням підстави звільнення позивач не погоджується, вважає, що відповідач мав розглянути його наступну заяву про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України, на підставі якої і звільнити з вказаної їм дати, а саме з 17 серпня 2018 року.
Також вказував на те, що при його звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України йому належала до виплати вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Оскільки відповідач не виплатив йому при звільненні вихідну допомогу, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати наказ від 17 серпня 2018 року № 100-К про звільнення його з посади слюсаря ремонтника ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" дільниця "Красна гірка" згідно зі статтею 38 КЗпП України з 31 вересня 2018 року незаконним; змінити формулювання підстав та дати звільнення, вважати його таким, що звільнений з посади слюсаря ремонтника ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" дільниця "Красна гірка" згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням законодавства про працю, з 17 серпня 2018 року; зобов`язати ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" внести в його трудову книжку відповідні зміни; стягнути з ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" на його користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного заробітку - 18 443,77 грн; стягнути з ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 серпня 2017 року по день ухвалення судом рішення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області у складі судді Іващенка А. І. від 01 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" змінити дату звільнення ОСОБА_1 у наказі № 100-к від 17 серпня 2018 року з 31 вересня 2018 року на 31 серпня 2018 року, вказавши формулювання звільнення "за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України" та зробити відповідні виправлення у трудовій книжці позивача.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач звільнений 31 серпня 2018 року, з наказом про звільнення ознайомлений 31 серпня 2018 року, станом на дату його звільнення з ним проведений повний розрахунок, а до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 05 жовтня 2018 року, тобто пропустив місячний строк звернення до суду з цими вимогами.
Зобов`язуючи відповідача виправити дату звільнення позивача з 31 вересня 2018 року на 31 серпня 2018 року та формулювання звільнення "за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України", суд першої інстанції виходив із того, що під час звільнення позивача відповідач допустив порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, оскільки помилково зазначив дату його звільнення - 31 вересня 2018 року, замість правильної - 31 серпня 2018 року, та не зазначив частину статті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" правомірно розглянув першу заяву позивача від 17 серпня 2018 року про його звільнення за власним бажанням, на підставі якої видав відповідний наказ та провів розрахунок у зв`язку зі звільненням працівника, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача внести в його трудову книжку відповідні зміни, відповідно, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на його користь вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які є похідними від основних вимог щодо визнання наказу про звільнення незаконним.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, частково задовольнивши вимоги позивача шляхом виправлення дати звільнення позивача з 31 вересня 2018 року на 31 серпня 2018 року та формулювання звільнення "за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України", вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, оскільки встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України місячний строк стосується незаконності звільнення як такого з подальшим вирішенням питання про поновлення на роботі. У даному випадку саме звільнення позивач не оспорює, а порушує вимоги про зміну формулювання підстави та дати звільнення, до яких вказаною статтею КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його позову, не врахував, що відповідач порушив його право розірвати трудовий договір у визначений ним строк з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України. Апеляційний суд вирішив спір з порушенням положень статті 38 КЗпП України, неправильно їх застосувавши внаслідок неправильного тлумачення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18 грудня 2019 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 4 228,80 грн до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 березня 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" на посаду слюсаря ремонтника на дільницю "Красна гірка".
17 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його із займаної посади (слюсар) за власним бажанням. Заява була зареєстрована за № 121 та містить резолюцію генерального директора ПрАТ "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" "в наказ 17 серпня 2018 року".
У той же день, 17 серпня 2018 року, пізніше, ОСОБА_1 подав другу заяву про звільнення його із займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (несвоєчасна виплата зарплати), проведення з ним остаточного розрахунку на день звільнення та звільнення його з дати подання заяви (17 серпня 2018 року). Заява зареєстрована за № 122.