Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 208/5781/16-ц
провадження № 61-38810св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І., від 22 травня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про вселення та усунення перешкод в користуванні майном.
Свої вимоги, із урахуванням їх уточнень, позивач мотивувала тим, що з ОСОБА_2 вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з 1997 року по 2015 рік, а будинок АДРЕСА_1 був збудований за їх спільні кошти, але зареєстрований за ОСОБА_2 . Вказувала, що проживала у спірному будинку з ОСОБА_2 та їхніми спільними дітьми тривалий період часу. 13 вересня 2016 року разом з сином приїхала до місця свого постійного проживання, але в будинок охоронці її не впустили, ОСОБА_2 здійснив демонтаж та переобладнання в`їзних воріт в домоволодіння та вхідних воріт в будинок, замінив замки та став вивозити сумісне майно і продавати його.
Посилаючись на те, що спірний будинок є спільним майном подружжя та вона разом з дітьми має право на проживання у ньому, а ОСОБА_2 своїми протиправними діями грубо порушує її права, просила суд ухвалити рішення, яким вселити її, ОСОБА_1, та малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинок АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод їй та дитині в користуванні будинком. Зобов`язати ОСОБА_2 надати їй ключі від будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді Похвалітої С. М., від 22 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт того, що її права порушуються, оскільки нею не надано будь-яких доказів стосовного того, що вона робила спроби вселитися у будинок, посилання ОСОБА_1 стосовно того, що будинок є спільною власністю подружжя суд не прийняв до уваги як передчасні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Вселено ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в житловий будинок АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_4 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_1 ключі від спірного будинку.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки після розлучення між сторонами спору склалися вкрай неприязнені стосунки, відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні будинком, який набуто сторонами під час перебування у шлюбі. Протягом тривалого часу вирішувалося питання про поділ майна подружжя, позовні вимоги уточнювалися та доповнювалися. На час розгляду апеляційної скарги за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину спірного будинку на підставі рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року і залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції проігноровано положення частини четвертої статті 334 ЦК України, оскільки згідно вимог чинного законодавства єдиним та одноособовим власником вказаного спірного будинку є відповідач. Судом проігноровано той факт, що позивач не зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1, право власності у встановленому законом порядку на 1/2 вказаного будинку не набула. Висновки апеляційного суду про те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні спірного будинку не відповідають дійсності. Установивши, що матір та батько малолітнього ОСОБА_4 проживають окремо в різних житлових приміщеннях, суд апеляційної інстанції, вселяючи дитину у будинок до батька, фактично визначив місце проживання дитини разом з батьком.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1997 року по 2015 рік перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають дітей, повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з батьком у будинку АДРЕСА_1, та малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір`ю ОСОБА_1
Будинок АДРЕСА_1 на час розгляду справи був зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 13 лютого 2012 року, виданого виконавчим комітетом Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30 березня 2015 року.
ОСОБА_1 разом із дітьми неповнолітнім ОСОБА_6 та малолітнім ОСОБА_7 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 28 вересня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікову на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).