Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-89/11
провадження № 61-49056св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровська міська рада,
треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (далі - ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради,) Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (далі - ВК Дніпропетровської міської ради), Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "Дніпропетровське МБТІ"), про поділ будинковолодіння, визнання права власності на новозбудовані житлові прибудови та гараж, зміну ідеальних часток, визначення порядку користування земельною ділянкою.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 1986 року № 2-3416 він придбав у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Інша половина будинку та господарських будівель належала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1986 року, укладеного між нею та ОСОБА_8 . На час придбання ним частини цього домоволодіння воно складалося із житлового будинку літ. "А-1", сараїв літ. "Б", літ. "В", "Г", убиральні літ. "Д", душу літ. "Е", огорож № I-V, водоколонки № 2, а житловий будинок мав дві квартири. Домоволодіння між співвласниками у натурі не поділено, проте відповідно до мирової угоди між попередніми співвласниками ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, затвердженої ухвалою народного суду Індустріального району м. Дніпропетровська від 28 грудня 1984 року у цивільній справі № 2-433/1984 року, визначений порядок користування житловим будинком, відповідно до якого визнано право власності на 1/2 частини вказаного будинку, а квартира № 1 виділена у користування ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, квартира № 2 - ОСОБА_8 за яким також визнано право власності на 1/2 частини будинку. Порядок користування господарськими будівлями цією мировою угодою не визначався, тому вони залишилися у загальному користуванні співвласників. Таким чином, після придбання ним у 1986 році частини домоволодіння до нього перейшло право користування квартирою № 1, а до іншого співвласника - ОСОБА_7 право користування квартирою № 2 . Господарські будівлі залишилися в їхньому спільному користуванні.
За час проживання у будинку позивач разом із дружиною за згодою довіреної особи ОСОБА_7, розібрали сарай літ. "Б", побудований у 1952 році, а на його місці у 1988 році побудували гараж літ. "Б" із навісом літ. "Л", який з моменту побудови та дотепер перебуває у їхньому одноособовому користуванні. Також до квартири № 1 за згодою довіреної особи ОСОБА_7 прибудували житлову кімнату "1-6" площею 11,5 кв. м, кухню "1-4" площею 12,4 кв. м, санвузол "1-5" площею 2,7 кв. м, сіни "1-7" площею 3,3 кв. м (житлова прибудова літ. "Аʼʼ-1", сіни літ. "а2-1"), а також зробили внутрішнє перепланування квартири № 1 , об`єднавши коридор "1-2" та дві житлові кімнати "1-3" та "1-4" в одну житлову кімнату "1-2" площею 20,2 кв. м, збільшивши тим самим за рахунок перепланування житлову площу на 3 кв. м. Сараї літ. "Г", "Ж", "З" та літня кухня літ. "В" перебували у загальному користуванні. Порядок користування земельною ділянкою також не був визначений. 02 червня 2001 року ОСОБА_7 уклала договір дарування належної їй 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_1, з ОСОБА_2 . Після цього між ним та ОСОБА_2 як співвласницею домоволодіння, почали виникати суперечки щодо користування сараями "Г", "Ж", "З", літньою кухнею літ. "В", про право власності на гараж літ. "Б" із навісом "Л" та щодо користування земельною ділянкою. Рішенням ВК Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308, житлова прибудова літ. "Аʼʼ-1", сіни літ. "а2-1" та гараж літ. "Б" із навісом літ. "Л" узаконені за домоволодінням із тим, щоб право власності на них встановлено в судовому порядку. Зроблене ним перепланування (утворення приміщення "1-2") у квартирі № 1 житлового будинку узаконене за домоволодінням рішеннями ВК Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 25 грудня 2003 року № 734 та від 21 травня 2004 року № 327 із визначенням житлової та загальної площі квартири № 1 у залежності від того, за ким із співвласників буде визначено право власності на прибудову літ. "Аʼʼ-1" та сіни літ. "а2-1". Вважає, що з моменту прийняття відповідних рішень про узаконення самовільно побудованих прибудов та перепланувань, ці споруди не є самочинним будівництвом та технічний стан прибудови та гаража є добрим, що підтверджує відповідність цих будівель будівельно-технічним нормам. Проте ОСОБА_2 його право користування та власності не визнає та взагалі вимагає знести перебудови до будинку, а тому він і звернувся до суду для вирішення цього спору.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, із урахуванням уточнених вимог, просив провести поділ домоволодіння на АДРЕСА_1, без врахування житлової прибудови літ. "Аʼʼ-1", сіней літ. "а2-1" та гаража літ. "Б" із навісом літ. "Л" між ним та ОСОБА_2 відповідно до належної кожному з них 1/2 частини домоволодіння та з врахуванням встановленого порядку користування домоволодінням, виділивши йому та визнати за ним право власності на: квартиру № 1 у житловому будинку літ. " А –1" із приміщенням "1-2" площею 20,2 кв. м, прибудову літ. "Аʼ-1" із приміщеннями "1-1" площею 8,9 кв. м, "1-3" площею 5,5 кв. м, погріб під. літ. "А-1", ганок літ. "аʼ"; душ літ. "М"; убиральню літ. "Н"; огорожі №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, мощення "ІУ", "У", а всього вартістю 230 448,00 грн, що на 69 974,00 грн, менше належної йому частки. Другому співвласнику - ОСОБА_2 виділити та визнати за нею право власності на: квартиру № 2 у житловому будинку літ. " А –1" із приміщеннями "2-3" площею 17,6 кв. м, "2-4" площею 11,1 кв. м, приміщення "2-5" площею 10,9 кв. м; сіни літ. "аʼ-1" (приміщення "2-2" площею 8,1 кв. м); сіни літ. "а-1" (приміщення "2-1" площею 10,5 кв. м), погріб під. літ. "аʼ-1", ганок літ. "а"; літню кухню літ. "В"; сараї літ. "Г"; літ. "З"; літ. "Ж"; душ літ. "Е"; убиральню літ. "Д"; водоколонки № 15 та № 2; огорожі №№ 1, 2, 3, 14; мощення І, ІІ, а всього вартістю 370 396,00 грн, що на 69 974,00 грн більше належної їй частки; визнати за ним право власності на житлову прибудову літ. "Аʼʼ-1", сіни літ. "а2-1" та гараж літ. "Б" із навісом літ. "Л", вартістю 280 900,00 грн, встановивши житлову площу у квартирі № 1 у розмірі 37,2 кв. м, загальну площу - 64,5 кв. м; змінити ідеальні частки у домоволодінні, встановивши, що належні йому, ОСОБА_1, квартира № 1 у житловому будинку літ. " А –1" із вказаними вище приміщеннями, вартістю 511 348,00 грн, складають 58/100 частини від всього домоволодіння; а належні ОСОБА_2 квартира № 2 у житловому будинку літ. "А-1" із належними їй приміщеннями, вартістю 370 396,00 грн складають 42/100 частини від всього домоволодіння; стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю у вартості належної 1/2 частини домоволодіння та виділеної в натурі в розмірі 69 974,00 грн, а з нього на користь ОСОБА_2 1/2 частини вартості демонтованого сараю літ. "Б" у розмірі 1 630,00 грн; провести зарахування зустрічних однорідних вимог та остаточно стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю у стягнених сумах у розмірі 68 344,00 грн; визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 920 кв. м на АДРЕСА_1, відповідно до належної кожному зі співвласників на момент створення спільної часткової власності 1/2 частини домоволодіння за варіантом № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535, виділивши йому у користування земельну ділянку загальною площею 456,26 кв. м (на плані додаток № 4 - зеленого кольору) та 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 3,24 кв. м (на плані червоного кольору). Другому співвласнику - ОСОБА_2 виділити решту земельної ділянки площею 456,26 кв. м (на плані жовтого кольору) та 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 3,74 кв. м (на плані червоного кольору); в спільному користуванні сторін залишити частину земельної ділянки площею 7,48 кв. м, із яких біля прибудови літ. "Аʼʼ-1" та зовнішньою стіною приміщення "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 2,0 кв. м, під приміщенням "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 5,48 кв. м (на плані додаток № 4 - червоного кольору).
У січні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Дніпропетровська міська рада, ВК Дніпропетровської міської ради, ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні частиною домоволодіння шляхом знесення самочинного будівництва, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 у порушення чинного законодавства без відводу земельної ділянки, без дозволу виконавчого комітету місцевої ради, без затвердженого проекту та її згоди самовільно прибудував до частини житлового будинку літ. "А-1" прибудову літ. "Аʼʼ-1", самовільно захопивши частину земельної ділянки, що належить їй та необхідна для обслуговування спальні "2-5". При цьому ОСОБА_1 самовільно зніс частину несучої стіни житлового будинку на АДРЕСА_1, чим здійснив перепланування будинку, порушивши цілісність конструкції житлового будинку. Вважає, що прибудова літ. "Аʼʼ-1" зведена ОСОБА_1 із порушенням чинних державних будівельних норм України та перешкоджає їй у користуванні своєю квартирою № 2 , та спричиняє їй моральну шкоду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути їй перешкоди у користуванні частиною житлового будинку на АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови "Аʼʼ-1" до житлового будинку та гаража з навісом літ. "Б, Л"; відновити знесену частину несучої стіни у домоволодінні, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_1, треті особи: Дніпропетровська міська рада, ВК Дніпропетровської міської ради, про скасування рішення ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішення ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308 є протиправним таким, що прийняте без створення комісії по складанню акта приймання самовільних споруд в експлуатацію, за відсутності у забудовника ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та права користування нею, встановлених меж земельної ділянки в натурі, за відсутності її згоди на будівництво, проведення будівництва з порушенням державних будівельних норм.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати протиправним та скасувати рішення ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308, яким узаконено самовільно побудовані ОСОБА_1 житлова прибудова літ. "Аʼʼ-1", сіни літ. "а2-1", гараж літ. "Б", а також вирішено визнати у суді право власності на ці споруди та КП "Дніпропетровського МБТІ" оформити право власності.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та постановлено: провести поділ домоволодіння на АДРЕСА_1, без врахування житлової прибудови літ. "Аʼʼ-1", сіней літ. "а2-1" та гаража літ. "Б" із навісом літ. "Л" між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до належної кожному з них 1/2 частини домоволодіння та з врахуванням встановленого порядку користування домоволодінням; виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на: квартиру № 1 у житловому будинку літ. " А –1" із приміщенням "1-2" площею 20,2 кв. м, прибудову літ. "Аʼ-1"; погріб літ. "А-1", ганок літ. "аʼ"; душ літ. "М"; вбиральню літ. "Н"; огорожі №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, мощення ІV, V, а всього вартістю 230 448,00 грн, що на 69 974,00 грн менше належної йому частки; виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на: квартиру № 2 у житловому будинку літ. " А –1" із приміщеннями "2-3" площею 17,6 кв. м, "2-4" площею 11,1 кв. м, приміщення "2-5" площею 10,9 кв. м; сіни літ. "аʼ-1" (приміщення "2-2" площею 8,1 кв. м); сіни літ. "а-1" (приміщення "2-1" площею 10,5 кв. м), погріб літ. "аʼ-1", ганок літ. "а"; літню кухню літ. "В"; сараї літ. "Г"; літ. "З"; літ. "Ж"; душ літ. "Е"; вбиральню літ. "Д"; водоколонки № 15 та № 2; огорожі №№ 1, 2, 3, 14; мощення І, ІІ, вартістю 370 396,00 грн, що на 69 974,00 грн більше належної їй частки; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 68 344,00 грн; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 920 кв. м на АДРЕСА_1, за варіантом № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535: виділити ОСОБА_1 у користування земельну ділянку загальною площею 456,26 кв. м - із АДРЕСА_3 уздовж всієї межі - 43,74 м, із домоволодіння на АДРЕСА_2 - 11,62 м, по межі зі співвласником ОСОБА_2 уздовж 26,44 м, у тому числі під житловим будинком літ. "А-1" - 25,24 кв. м, під прибудовую літ. "Аʼ-1" - 19,05 кв. м, під прибудовою літ. "Аʼʼ-1" - 32,85 кв. м, під сіньми літ. "а2-1" - 4,00 кв. м, під будовами літ. "Б", "Л", "М", "Н" і під двором - 375,12 кв. м (на плані додаток № 4 - зеленого кольору); виділити ОСОБА_2 решту земельної ділянки площею 456,26 кв. м (на плані додаток № 4 - жовтого кольору); залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 7,48 кв. м, із яких біля прибудови літ. "Аʼʼ-1" та зовнішньою стіною приміщення "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 2,0 кв. м, під приміщенням "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 5,48 кв. м (на плані додаток № 4 - червоного кольору). У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних заяв ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має право на виділ своєї частки з майна, що є у спільній частковій власності, а оскільки судом не встановлено порушення позивачем будівельних норм і правил, зустрічні позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 знести вказані об`єкти будівництва та відновити знесену частину несучої стіни у домоволодінні на АДРЕСА_1, є необґрунтованими. У зв`язку з тим, що вартість майна, яке виділено в натурі ОСОБА_2, більше належної їй частки на 69 974,00 грн, із відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію в межах заявлених ним вимог у сумі 68 344,00 грн (за вирахуванням 1/2 частини вартості сараю літ. "Б" у розмірі 1 630,00 грн). Враховуючи, що після набуття сторонами права власності на 1/2 частини домоволодіння кожним, до них перейшло право користування земельною ділянкою, а тому необхідно визначити порядок користування спірною земельною ділянкою, виходячи з розміру часток співвласників у спільній частковій власності, тобто з 1/2 частини. Порядок користування земельною ділянкою повинен проводитися згідно з варіантом № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535, що при гостро неприязних відносинах, які склалися між сторонами, зменшує можливість виникнення конфліктної ситуації і разом із тим надає можливість доступу ОСОБА_1 для догляду за частиною стіни житлової прибудови літ. "Аʼʼ-1", а ОСОБА_2 для догляду за частиною зовнішньої стіни приміщення "2-5" у житловому будинку літ. "А-1".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено, шляхом викладення абзацу 5 резолютивної частини рішення у такій редакції: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток у сумі 68 344,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки судом першої інстанції правильно визначено розмір частки, то необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток у сумі 68 344,00 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що порушення норм матеріального права судом першої та апеляційної інстанцій полягає в неправильному визначенні варіанту поділу спірного домоволодіння; визначенні варіанту порядку користування земельною ділянкою в домоволодіння на АДРЕСА_1 ; в скасуванні рішення ВК Індустріальної районної у м. Дніпрі ради; у безпідставному стягненні з неї на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 68 344,00 грн. ОСОБА_1 не надано суду дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів на внутрішнє перепланування квартири № 1 , а також не надано письмового дозволу іншого співвласника на таке перепланування. Суди не звернули уваги, що при виділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обов`язковою умовою згідно з вимогами статті 152 ЖК України. ОСОБА_1 фактично придбав 39,1 % частини у домоволодінні, його частка підлягає зміні, а компенсація не підлягає стягненню, оскільки вона є наслідком. ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення грошової компенсації.
У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 . Відповідач взагалі не бажає виплачувати грошову компенсацію, не дивлячись на те, що їй виділили у натурі 1/2 частини сараїв літ. "Г", "Ж", "З", літньої кухні "В", які належали їм, та збільшили житлову площу на одну житлову кімнату. ОСОБА_2 просто умисно пропустила вказівку експертів, що вони на підставі оцінювальних актів визначили інвентаризаційну вартість домоволодіння та часток співвласників і вимагає провести розрахунок, виходячи із інвентаризаційної, а не ринкової вартості, як цього вимагає закон, тим самим хоче отримати за безцінь збільшення виділеної їй частки домоволодіння.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння на АДРЕСА_1 .