Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 161/17593/16-ц
провадження № 61-40690св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Пушкарчук В. П., від 03 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Карпук А. К., Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І., від 05 червня 2018 року.
Короткий зміст позовних заяв
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та стягнення вартості частки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04 жовтня 2008 року по 29 вересня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5, 2009 року народження, і син ОСОБА_6, 2011 року народження. З грудня 2015 року вони проживали у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 420,8 кв. м. У серпні 2016 року вона дізналася, що частину документів на будівництво спірного житлового будинку відповідач оформив на свою сестру
ОСОБА_4 , а саме: державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,12 га, по АДРЕСА_1, повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ВЛ 062132680321, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 12 березня 2014 року, згоди на що вона не надавала. Спірний будинок в експлуатацію не зданий, але він повністю завершений будівництвом і придатний для проживання в ньому. Вартість усього будинковолодіння становить 5 151 689 грн. У будинку є необхідні для життя меблі, побутова техніка та електроприлади, які були придбані за час шлюбу. Загальна вартість усього майна, придбаного подружжям у шлюбі, становить 729 479,08 грн. Крім того у період шлюбу сторонами було набуто у власність гараж (Н-1) по АДРЕСА_2, загальною площею 710 кв. м, та гараж АДРЕСА_4. Також відповідачем під час шлюбу було відкрито депозитні рахунки, грошові заощадження на яких є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, позивач просила суд визнати право спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 420,8 кв. м по АДРЕСА_1, гараж АДРЕСА_4, грошові кошти, розміщені на банківських депозитних та інших рахунках ОСОБА_2, меблі, побутову техніку та електроприлади, які були придбані за час шлюбу і знаходяться у спірному житловому будинку, та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 3/4 частин майна, що належать до спільної сумісної власності подружжя, а також визнати за нею право приватної власності на гараж (Н-1) по АДРЕСА_2, загальною площею 710 кв. м.
ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що гараж АДРЕСА_4 придбано ним у 1992 році до шлюбу з ОСОБА_1, а тому це майно є його особистою власністю. Також позивач за зустрічним позовом просив визнати його особистою власністю гараж (Н-1) по АДРЕСА_2, загальною площею 710 кв. м. Зазначав, що подружжям у 2013 році придбано автомобіль Kia Sorento, 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_1, тому просив визнати за ним та відповідачем ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 частки на зазначений автомобіль.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2018 року первісний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину гаража (Н-1), загальною площею 710,2 кв. м, який розташований по АДРЕСА_2 . В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 частки на автомобіль KIA SORENTO,
2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 гараж АДРЕСА_4. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину гаража (Н-1), загальною площею 710,2 кв. м по АДРЕСА_2 . В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 28 грудня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що гараж (Н-1) по АДРЕСА_2, загальною площею 710 кв. м, а також спірний автомобіль придбано подружжям у період шлюбу, отже це майно є спільною сумісною власністю подружжя. У частині поділу рухомого майна, грошових заощаджень на депозитних рахунках ОСОБА_2 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надала належних доказів їх наявності та вартості. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, меблі, побутову техніку і електроприлади та стягнення на користь позивача компенсації вартості 3/4 частин цього майна суд виходив з недоведеності позивачем придбання цього майна подружжям.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 05 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2018 року у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення грошових коштів, розміщених на рахунках, скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 933,32 долари США та 952,50 євро, що становить 1/2 частку спільних коштів подружжя. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні земельна ділянка та незавершений будівництвом житловий будинок сторонам у справі не належать. Позивач неодноразово стверджувала, що на час укладення шлюбу спірний будинок вже був зведений батьком відповідача. У зв`язку з тим, що грошові кошти у сумі 27 866,64 доларів США та 1 905 євро були зняті відповідачем за первісним позовом з рахунків у банківській установі без згоди позивача після припинення шлюбних відносин і доказів, що ці кошти були витрачені в інтересах сім`ї, відповідач не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1/2 частина спільних коштів подружжя, які знаходились на рахунках відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги жодного з наданих позивачем за первісним позовом доказів, якими були обґрунтовані позовні вимоги, внаслідок чого було неправильно застосовано норми матеріального права. Суди не надали правової оцінки доказам на підтвердження відсутності прав забудовника у сестри відповідача ОСОБА_4 на спірний будинок, не врахували що повідомлення про початок будівельних робіт було скасовано 24 липня
2017 року у зв`язку з незаконністю його оформлення відповідачем. ОСОБА_4 хоча і є власником земельної ділянки, на якій збудовано будинок, проте вона не приймала участі у будівництві, отже суди мали б визнати спільною сумісною власністю майно, зведене із придбаних нею та ОСОБА_2 будівельних матеріалів та стягнути з відповідача компенсацію вартості частки.
Судові рішення оскаржуються лише у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог. В іншій частині не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають в силу статті 400 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
11 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 04 вересня 2008 року по 29 вересня 2016 року.
На підставі рішення Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 22 жовтня 1991 року № 120 "Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку", генерального плану забудови села Великий Омеляник, проекту забудови земельної ділянки у с. Великий Омеляник, затвердженого архітектором Луцького району в 1992 році, батько відповідача ОСОБА_6 здійснив будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 26 червня 1998 року №2/8 ОСОБА_6 приватизував земельну ділянку площею 0,24 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,12 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0, 12 га ).
Житловий будинок по АДРЕСА_1 не був введений в експлуатацію забудовником ОСОБА_6 .