Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 756/4947/17-ц
провадження № 61-47858св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського РУЮ у м. Києві 29 грудня 2006 року між сторонами зареєстрований шлюб, актовий запис № 2208. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.
26 листопада 2014 року між сторонами укладений "договір між батьками про здійснення батьківських прав та способи виконання батьківських обов`язків", відповідно до умов якого повне утримання дитини здійснює батько, мати в свою чергу укладає договір вкладу (депозиту) в одній із банківських установ України на користь дитини, де кожного місяця зобов`язана вкладати на депозит суму грошових коштів, яку вважатиме за потрібне, але не менше ніж гривневий еквівалент 1 (одного) долара США на день внесення такої суми. Також батьки зобов`язані брати участь у будь-яких додаткових витратах на дитину, що спричинені особливими обставинами (розвитком її здібностей, відпочинком та оздоровленням, хворобою, тощо). Участь батьків у додаткових витратах на лікування дитини є обов`язковою, не залежно від того у державному чи приватному лікувальному закладі дитині надається медична допомога в Україні чи за кордоном розташований лікувальний заклад.
З моменту укладання договору дитина проживає разом з ним і знаходиться на повному його утриманні, відповідач самоухилилася від утримання дитини. Дитина відвідує спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву з вітрильного спорту, яку оплачує він одноособово, крім того, ним придбано причіп для човна вартістю 10 800,00 грн. Також він здійснює оплату за заняття англійською мовою, стоматологічні послуги, витрати на медичні послуги, витрати на придбання двигуна. Вказував на те, що відповідач має достатній матеріальний рівень для того, щоб утримувати дитину, оскільки вона підприємець та має свій салон краси, однак фактично з листопада 2014 року ухилялася від сплати коштів на утримання дитини.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив внести зміни до договору про здійснення батьківських прав та виконання обов`язків від 26 листопада
2014 року, а саме: пункт 2.2.1 договору викласти у такій редакції "утримання дитини здійснюють батьки до досягнення нею повноліття", стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на сина ОСОБА_4 у розмірі 48 816,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не підтверджено належними доказами того, що відповідач не виконує умови договору між батьками про здійснення батьківських прав та способи виконання батьківських обов`язків, укладеного між сторонами
26 листопада 2014 року, що свідчило б про порушення законних прав та інтересів позивача. Крім того, понесені позивачем додаткові витрати на придбання двигуна та причепу для потреб дитини не є додатковими витратами у розумінні діючого законодавства, оскільки він їх використовує для власних потреб. Також судом встановлено, що дитина перший та третій тиждень місяця проживає з матір`ю, яка несе витрати з її утримання.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 13 липня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами ухвалені рішення з порушенням прав дитини на належний рівень життя та вдосконалення своїх здібностей, оскільки з моменту укладення договору, дитина постійно проживає з батьком, який її повністю забезпечує, відповідач протягом всього часу не надала жодної матеріальної допомоги. Крім того, позивач поніс додаткові витрати на придбання двигуна та причепа які необхідні для розвитку здібностей дитини.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
29 грудня 2006 року між сторонами зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2208.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.
26 листопада 2014 року укладений "договір між батьками про здійснення батьківських прав та способи виконання батьківських обов`язків", відповідно до умов якого повне утримання дитини здійснює батько, мати в свою чергу укладає договір вкладу (депозиту) в одній із банківських установ України на користь дитини, де кожного місяця зобов`язана вкладати на депозит суму грошових коштів, яку вважатиме за потрібне, але не менше ніж гривневий еквівалент 1 (одного) долара США на день внесення такої суми. Також батьки зобов`язані брати участь у будь-яких додаткових витратах на дитину, що спричинені особливими обставинами (розвитком її здібностей, відпочинком та оздоровленням, хворобою, тощо). Участь батьків у додаткових витратах на лікування дитини є обов`язковою, не залежно від того у державному чи приватному лікувальному закладі дитині надається медична допомога в Україні чи за кордоном розташований лікувальний заклад.