Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 206/1763/17-ц
провадження № 61-20123 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Укрсоцбанк";
третя особа - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2019 року
у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.
Позов мотивовано тим, що 11 червня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк"та ним було укладено кредитний договір, відповідно умов якого він отримав кредит
у розмірі 19 тис. доларів США, для купівлі нерухомого майна, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним, банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11 червня 2008 року, за умовами якого останній зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання його грошових зобов`язань по кредитному договору.
Зазначав, що банк не повідомив його про кредитні умови, зокрема: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Однак, ні зазначеним кредитним договором чи додатком до нього не визначена сукупна вартість кредиту, тобто відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.
Вважав, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215, 230 ЦК України, статей 11, 17, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" просив суд визнати кредитний договір, укладений між АТ "Укрсоцбанк"та
ОСОБА_1 , недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. Банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, зі сторони позичальника ніяких зауважень щодо його змісту чи умов повернення кредиту не було. Також зазначив, що ОСОБА_1 міг довідатися про порушення свого права при укладенні ним спірного правочину, а саме 11 червня 2008 року, а з позовом звернувся 04 квітня 2017 року, пропустивши строк позовної давності, про застосування якої заявлено банком, та не довів, що пропустив позовну давність з поважних причин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2019 року змінено, виключено
з мотивувальної частини посилання на пропуск строку позовної давності.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції у частині пропуску позивачем строку позовної давності є помилковим, так як положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Зазначив, що підстав для визнання оспорюваного договору недійсними відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України, як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих його умов немає, позивач не довів введення його в оману під час укладення договору, оскільки перед його підписанням він мав можливість ознайомитися з текстом та умовами і власноручно їх підписав. Суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення його позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 14 листопада 2019 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що банк при укладенні кредитного договору ввів в оману позичальника, не виконавши всі вимоги, встановлені частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також зазначивши у кредитному договорі та додатку № 2 до нього нечіткий, незрозумілий, двозначний спосіб загальної вартості кредиту для споживача, тобто фактично ціна договору є невизначеною. Зазначає, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що
є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршання становища споживача.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи
11 червня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно умов якого останній отримав кредит
у розмірі 19 тис. доларів США, для купівлі нерухомого майна, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2028 року (т. 1, а. с. 9-13).
11 червня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 77-78).
11 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1, АТ "Укрсоцбанк"та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11 червня 2008 року, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань по кредитному договору (т. 1, а. с. 1-3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із вимогами частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним
з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб,
а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частини перша стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).