Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 496/4326/16-ц
провадження № 61-43707св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року у складі судді Дранікова С. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про поділ майна та визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 1989 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2014 року розірвано.
За час перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти набуте майно, а саме: Ѕ частина від Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок придбано подружжям у 2007 року на підставі договору купівлі-продажу; земельна ділянка, на якій знаходиться вищезазначений житловий будинок, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських, будівель і споруд.
Придбаний у 2012 року на підставі договору купівлі-продажу автомобіль марки "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
01 грудня 2016 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу № 5142/2016/222286 відчужила вказаний автомобіль ОСОБА_5 Автомобіль є спільною сумісної власністю, своєї згоди на його продаж він не надавав.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на Ѕ частини від Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею - 0,17 га., призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля № 5142/2016/222286 "Hyundai Tucson", державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнати за ним право власності на Ѕ частини автомобіля "Hyundai Tucson", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини від Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини земельної ділянки, загальною площею 0,17 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля № 5142/2016/222286 "Hyundai Tucson", державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини автомобіля "Hyundai Tucson", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Договір купівлі-продажу транспортного засобу виходить за межі дрібного побутового правочину, тому позивач повинен був надати згоду на відчуження цього майна. Оскільки автомобіль відчужено без згоди іншого подружжя, тому такий правочин необхідно визнати недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому дійшов правомірного висновку про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У жовтні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про поділ майна та визнання договору недійсним призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, зокрема, суди не надали належної оцінки тому, що майно придбано за її особисті кошти. На момент набуття права власності на автомобіль позивач та відповідач не проживали разом як подружжя та не вели спільне господарство. Крім того, не враховано здійснення нею покращень технічного стану житлового будинку, внаслідок чого значно зросла його вартість. Судом першої інстанції не витребувано договір купівлі-продажу, автомобіля "Хюндай Туксон", державний номерний знакНОМЕР_1, від 01 грудня 2016 року та не мотивовано, у чому полягає порушення статей 215, 216 ЦК України під час укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Крім того, увипадку залишення рішення судів попередніх інстанції без змін у спірної земельної ділянки буде два власника.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність поширюється на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя (презумпція спільності майна подружжя).