Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-850/09
провадження № 61-25078св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2018 року у складі судді Міцнея В. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2009 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), яке змінило назву на ПАТ "ОТП Банк",та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-OAJ/235/2007, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 303 000 грн з кінцевим терміном повернення до07 грудня 2022 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 04 червня 2009 року в неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 363 621,94 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 07 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки,за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. Крім того, 07 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, ПАТ "ОТП Банк" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2009 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 363 621,94 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
20 лютого 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вказане рішення місцевого суду.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з актом опису матеріали цивільної справи знищено за закінченням терміну зберігання. Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні та визнала позовні вимоги банку. Оскільки відповідач подала апеляційну скаргу 20 лютого 2018 року, тобто після спливу 8 років 6 місяців з дня ухвалення судового рішення, то у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Судом не встановлено винятків, за яких такий строк може бути поновлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2018 року ОСОБА_2 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Про існування рішення місцевого суду вона дізналася лише 12 лютого 2018 року, коли отримала від виконавчої служби постанову про відкриття виконавчого провадження. Вона не приймала участі в суді першої інстанції, оскільки не була повідомлена про розгляд справи та не отримувала жодної судової повістки. Через знищення матеріалів цивільної справи вона не може довести зазначені обставини.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
03 липня 2018 року справа № 2-850/09 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Відповідно до частин першої, третьої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.