Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 511/922/18
провадження № 61-10761 св 19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року у складі судді Панчук А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О.С., Цюри Т. В., Гірняк Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Позивач просила суд встановити факт її сумісного проживання з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 12 лютого 2008 року по лютий місяць 2018 року, визнати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,80 кв. м, жилою площею 38,70 кв. м спільною сумісною власністю сторін, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки у праві власності на зазначену квартиру.
Позов мотивований тим, що з 26 жовтня 2002 року по 12 лютого 2008 року сторони в справі перебували у зареєстрованому шлюбі.
З 12 лютого 2008 року по лютий місць 2018 року позивач і відповідач проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки спільне життя у сторін не склалося, з лютого 2018 року вони припинили шлюбні стосунки.
За час проживання з відповідачем до реєстрації шлюбу, у зареєстрованому шлюбі та проживанні однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони за спільні кошти придбали таке майно: квартиру АДРЕСА_2, яка продана позивачем ОСОБА_4 та на спільні кошти, отримані від продажу цієї квартири, сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 17 червня 2011 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованим у реєстрі за № 2136, яка оформлена на ОСОБА_2
Остання квартира є об`єктом спільної сумісної власності сторін, 1/2 частина якої належить позивачу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна задоволено, встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 12 лютого 2008 року по лютий місяць 2018 року, визнано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,8 кв. м, жилою площею 38,7 кв. м спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частку у праві власності (без виділення часток в натурі) на зазначену квартиру.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що відповідач не надав доказів, на підставі яких можна було б встановити, що за кошти саме відповідача придбана квартира АДРЕСА_1 . Свідок ОСОБА_5, яка є матір`ю відповідача, пояснила, що вона не могла надати допомогу у розмірі 23 000,00 доларів США. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження джерел доходів, які могли б засвідчити його матеріальну спроможність оплатити вартість квартири. Придбана позивачем і відповідачем під час їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу квартира АДРЕСА_1, загальною площею 67,80 кв. м, жилою площею 38,70 кв. м є об`єктом спільної сумісної власності сторін і позивачу належить Ѕ частка даного майна. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 на час укладення договору купівлі-продажу квартири відповідають обставинам справи та підтверджені доказами по справі, а саме: показаннями свідків, якими підтверджується джерело отримання такої суми коштів. Проживання сторін однією сім`єю, ведення спільного бюджету та придання квартири за їхні спільні кошти підтверджуються наявними у справі доказами.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року - залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року виправлено описку, допущену у другому абзаці резолютивної частини повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, вказано як правильне у другому абзаці повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року: "Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року - залишити без змін".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції взяті до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 - матері позивача, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 - матері відповідача, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які пояснили, що подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали в квартирі на АДРЕСА_3, яка була оформлена на ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу сторони примирилися та проживали разом. Згодом квартира була продана та придбана квартира на АДРЕСА_4, яка оформлена на ОСОБА_2 . Позивачем надані неспростовані докази законності та обґрунтованості позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що проживання в одній квартирі не свідчить про наявність у сторін усталених відносин, що притаманні подружжю, та наміру створити сім`ю, оскільки проживали вони окремо (в різних приміщеннях квартири - жилих кімнатах), спільного господарства не вели, спільного побуту не мали, взаємні права та обов`язки не виконували, сімейних стосунків не підтримували, є безпідставними, оскільки факт сумісного проживання та факт придбання в цей період квартири встановлений судом на підставі наданих доказів, а також тим, що у період проживання сторін без реєстрації шлюбу у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківство якого ОСОБА_2 не оспорював, що свідчить про близькі стосунки у той час між сторонами та їх проживання разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 не надав до суду на спростування доводів позовних вимог доказів, ним не спростований факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не доведено, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 травня 2019 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку уВерховний Суд касаційну скаргу на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом, підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності. Таким особам на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або в результаті спільної праці та за спільні кошти. Кожна сторона має довести свої вимоги і заперечення доказами, а суд має їх оцінити з дотриманням норм процесуального права.
Проте у справ відсутні докази ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, виконання взаємних прав і обов`язків.
Проживання в одній квартирі не свідчить про наявність у сторін усталених відносин, що притаманні подружжю, та наміру створити сім`ю, оскільки сторони проживали окремо - у різних кімнатах квартири, спільного господарства не вели, спільного побуту не мали, взаємних прав і обов`язків не виконували, сімейних стосунків не підтримували. Проживання в одній квартирі було обумовлено відсутністю у позивача можливості забезпечити себе житлом.
Усі витрати щодо утримання спірної квартири ніс відповідач одноособово, докази чого наявні у матеріалах справи, мотиви відхилення яких суди у рішеннях не навели.
3 липня 2018 року позивач залишила спірну квартиру з власними речами та речами дітей, окремими речами, що належали відповідачу, що підтверджується повідомленням поліції щодо розгляду скарги від 19 липня 2018 року.
Відповідач надав суду докази наявності у позивача кредитних зобов`язань, що підтверджує відсутність у позивача коштів на придбання спірної квартири.
Довідки про заробітну плату позивача свідчать про відсутність у неї доходу у період з березень по грудень 2011 року, мотивів відхилення яких судами не наведено.
Апеляційний суд формально поставився до розгляду доводів відповідача, не вказав доказів, на підставі яких судом встановлено факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, факт одержання позивачем коштів від продажу квартири із додаванням до них 2-3 тисяч доларів США і те, що такі кошти витрачені спільно з відповідачем на придбання спірної квартири.
Позиції інших учасників
У серпні 2019 року позивач подала у Верховний Суд відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що після розірвання шлюбу 12 лютого 2008 року і по лютий 2018 рік сторони проживали однією сім`єю. За час спільного проживання сторони придбали квартиру АДРЕСА_2 . Ця квартира продана позивачем та на отримані від продажу вищевказаної квартири та від матері позивача кошти сторонами наступного дня після продажу зазначеної квартири придбана спірна квартира, оформлена на відповідача. Ці обставини, зокрема, підтвердили допитані судом свідки - ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .