Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/14798/18
провадження № 61-13614св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просив визначити йому додатковий строк у 1 місяць для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті його батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 53 роки помер батько позивача - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Крім позивача спадкоємцями також є ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які є батьками померлого; ОСОБА_2, яка є донькою померлого та сестрою позивача та ОСОБА_3, який є сином померлого.
30 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подала заяву приватному нотаріусу Лазарєвій Л. І. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, в результаті чого заведено спадкову справу № 41/2017.
ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача.
ОСОБА_8 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини в інтересах малолітнього ОСОБА_3 .
Позивач спочатку не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з поїздками на заробітки за кордон, а в останні дні визначеного законодавством строку вже не міг цього зробити через власне захворювання, яке потребувало безперервного та довготривалого лікування з подальшою реабілітацією. Позивач вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2019 року позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, які є об`єктивними, непереборними обставинами, оскільки позивач хворів, у зв`язку із чим проходив обстеження і лікування, що підтверджено письмовими доказами та показаннями свідків.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що показання свідків, допитаних у суді першої інстанції, не доводять, що позивач хворів і не мав можливості звернутися до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Свідкам відомо про хворобу ОСОБА_1 з його слів, вони особисто не відвідували позивача. Надані позивачем висновки про проходження медичного обстеження не доводять, що позивач не міг пересуватися та перебував на стаціонарному лікуванні. Знаючи про смерть батька та про наявність після його смерті спадкового майна, позивач не надав переконливих доказів наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Зазначена позивачем обставина, не є тією об`єктивною і непереборною обставиною, що перешкодила йому вчинити дії щодо прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 липня 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_9 подав у Верховний Суд касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_4 не надала судам жодних доказів на спростування факту хвороби позивача. Її апеляційна скарга ґрунтувалася на припущеннях і домислах, що не було перевірено апеляційним судом.
Апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що свідки, які підтвердили хворобу позивача, знали про неї лише зі слів позивача та не бачили його особисто. У судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 стверджує, що бачив позивача під час хвороби, возив його до лікарні. Інший свідок - ОСОБА_11 заходив до позивача додому, позивач тоді часто ходив до вбиральні.
В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що "позивач посилається на те, що строки на подання заяви про прийняття спадщини закінчилися 07 квітня 2018 року, проте лише 26 квітня 2018 року у нього з`явилася можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері за законом". Проте у справі йдеться про смерть батька позивача, а не матері, тому висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційний суд вказав у постанові, що ʼякщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні". Проте причиною строку для подання заяви на прийняття спадщини є хвороба позивача та тривала реабілітація. Позивач не посилався на відсутність у нього інформації про смерть батька.
Хвороба спадкоємця є поважною причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього.
Апеляційний суд порушив строки розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_4 подала дві апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції: 11 лютого 2019 року, що залишена без розгляду, та 18 лютого 2019 року, щодо якої зазначено, що вона вперше зареєстрована.
Апеляційний суд не дослідив чи робив нотаріус повідомлення позивачу про відкриття спадщини, чи здійснював його виклик як спадкоємця першої черги, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Відмовляючи позивачу у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції порушив права ОСОБА_7 як спадкоємця першої черги, який відмовився від прийняття спадкового майна на користь позивача.
Апеляційний суд не дотримався принципу пропорційності при вирішенні справи, передбаченого у статті 1 Першого протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиції інших учасників
У вересні 2019 року відповідач ОСОБА_4 надіслала засобами поштового зв`язку у Верховний Суд відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що причина, на яку посилається позивач для підтвердження поважності пропуска строку на прийняття спадщини, який закінчився 07 квітня 2018 року, є те, що лише 26 квітня 2018 року з`явилася можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки позивач проходив довготривале і безперервне лікування та реабілітацію. Проте таке твердження позивача є безпідставним.
Для прийняття спадщини позивач мав 6 місяців, проте причина, на яку він посилається, не є непереборною та об`єктивною, що перешкоджала вчиненню дій щодо прийняття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.