Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/8351/15-ц
провадження № 61-3484св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - Комунальне підприємство "ЖЕК-13" Чернігівської міської ради,
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за зустрічним позовом:
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом:Комунальне підприємство "ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства"ЖЕК-13" Чернігівської міської ради на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Острянського В. І., Позігуна М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Комунальне підприємство "ЖЕК-13" Чернігівської міської ради(далі - КП "ЖЕК-13") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , просило їх виселити з квартири АДРЕСА_1, що належить державі, без надання іншого жилого приміщення.
Позов мотивований тим, що КП "ЖЕК-13" є балансоутримувачем цього житлового будинку. Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 лютого 1987 року №70 спірну квартиру виділено ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, її знято з реєстраційного обліку та припинено дію договору найму.
У спірній квартирі залишилися проживати без реєстрації відповідачі, а саме: син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1, який зареєстрований за іншим місцем проживання: АДРЕСА_2, та її онук - ОСОБА_2
21 січня 2015 року відповідачам направлено лист-попередження про звільнення квартири, який залишився без їхнього реагування. Відповідачі квартиру у добровільному порядку не звільнили, продовжують проживати у ній без належних правових підстав, тому на підставі частини третьої статті 116 ЖК Української РСР підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив визнати його членом сім`ї наймача жилого приміщення ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, визнати за ним право користування цим жилим приміщенням та визнати його наймачем цієї квартири за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача ОСОБА_3 .
Позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що з народження і до сьогодні він постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання. У цій квартирі він проживав з наймачем - рідною бабусею ОСОБА_3 до її смерті. За життя ОСОБА_3 він був неповнолітній, із бабусею у них був спільний побут. Іншого житла він не має, його постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 ніким не оспорюється, а навпаки підтверджується актом від 18 лютого 2015 року.
Після смерті бабусі він неодноразово звертався до КП "ЖЕК-13", Управління квартирного обліку та приватизації майна Чернігівської міської ради із заявами про надання йому дозволу на укладення договору житлового найму, визнання його членом сім`ї наймача та визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього (померлого) наймача, але отримав відмову у їх розгляді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2016 року позов КП "ЖЕК-13" задоволено. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 не довів, що він проживав у спірній квартирі як член сім`ї наймача ОСОБА_3 та вів з нею спільне господарство, а тому суд дійшов висновку, що відповідачі за первісним позовом проживають у квартирі АДРЕСА_1 без належної правової підстави.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, наймачем жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача ОСОБА_3 . У частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання його членом сім`ї наймача жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відсутність письмової згоди квартиронаймача на вселення не свідчить що ОСОБА_2 не набув права користування спірною квартирою, оскільки суд встановив, що за згодою ОСОБА_3, як наймача спірного житла, він вселився у квартиру АДРЕСА_1, проживав з наймачем ОСОБА_3 як член сім`ї до її смерті. Після смерті наймача ОСОБА_2 продовжує проживати у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги. Іншого житла ОСОБА_2 не має. ОСОБА_4 довів факт його проживання у спірній квартирі, підстави виселення його відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року КП "ЖЕК-13" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
26 жовтня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У січні 2018 року справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 512/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 212, 213 ЦПК України 2004 року щодо законності і обґрунтованості.
Докази, які суд апеляційної інстанції визнав безспірними щодо підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_4 з наймачем однією сім`єю, є неналежними та не доводять обставин, на які посилається заявник.
Аргументи інших учасників справи
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що доводи касаційної скарги спрямовані на незгоду із судовим рішенням. КП "ЖЕК-13" після розгляду справи у суді апеляційної інстанції виконало рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року, уклавши зі ОСОБА_4 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою спірної квартири від 30 вересня 2016 року, відкрив особовий рахунок із зазначенням його наймачем спірної квартири. Крім того, з 14 вересня 2016 року ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 лютого 1987 року № 70 ОСОБА_3 видано ордер на квартиру АДРЕСА_4 .
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20 вересня 2000 року № 76 проведено зміну нумерації квартир, змінено номер "171" на номер "12/2" і видано ОСОБА_3 ордер від 12 грудня 2000 року № 3617 на квартиру АДРЕСА_1, за вказаною адресою вона була зареєстрована з 19 грудня 2000 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 06 березня 2014 року її знято з реєстраційного обліку місця проживання.
Відповідач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_2 - її онуком та сином ОСОБА_1
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1999 року постійно проживав разом з наймачем ОСОБА_3 до її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у квартирі АДРЕСА_1 за усної згоди квартиронаймача, оскільки за її життя питання про його виселення не порушувалось. На час смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 був неповнолітній.