Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 486/944/19
провадження № 61-16912св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2019 року у складі судді Савіна О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позову зазначив, що з 09 липня 2005 року по 13 серпня 2015 року він перебував у шлюбі з відповідачем. У шлюбі сторони мають двох неповнолітніх дітей - синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2015 року у справі № 486/680/15-ц із нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 30 квітня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.
Позивач стверджував, що аліменти сплачує щомісячно, заборгованості у нього немає, але з дня ухвалення рішення до моменту звернення із цим позовом, син сторін ОСОБА_3 проживає разом з ним та знаходиться на повному його утриманні, навчається у школі м. Южноукраїнська, а молодший син ОСОБА_4 проживає із відповідачем у м. Чернівці, незважаючи на це аліменти він продовжує платити на обох дітей, що не відповідає вимогам закону.
З огляду на вищевикладене, позивач просив звільнити його від сплати на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягнуті рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2015 року.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини.
Постановляючи указану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статей 175, 177 ЦПК України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Також суд дійшов висновку про те, що позовну заяву слід прийняти до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрити провадження у справі, вважаючи, що справа підсудна Южноукраїнському міському суду Миколаївської області.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову про відхилення апеляційної скарги, апеляційний суд виходив із того, що оскільки позов був пред`явлений за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивача, що є його правом, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підсудність справи Южноукраїнському міському суду Миколаївської області та правомірно відкрив провадження у справі.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 28 ЦПК України охоплюють всі вимоги, пов`язані з невиконанням обов`язку по утриманню, передбачені статями 75-89, 91, 180-201, 202-206, 265-274 Сімейного кодексу України, що можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права,просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на розгляд до Першотравневого районного суду м. Чернівці.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень статті 27 ЦПК України спір, який виник між сторонами у справі, має розглядатися за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача або місцем її перебування. Підстави для застосування правил альтернативної підсудності, передбачені статтею 28 ЦПК України, відсутні, тому суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушив правила підсудності, а суд апеляційної інстанції, у силу своїх повноважень, указаних порушень не усунув.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, витребувано матеріали справи з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.