Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 387/553/18
провадження № 61-3089св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Згода",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Цоток В. В., від 30 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В., від 09 січня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі - ТОВ "Згода") про визнання недійсною додаткової угоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі державного акту вона є власником земельної ділянки загальною площею 4,8968 га, кадастровий номер 3521786300:02:000:0201, розташованої на території Троянської сільської ради Добровеличківського району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 11 липня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Оскільки вона мала намір самостійно обробляти земельну ділянку та не мала наміру продовжувати договір оренди після його закінчення, вона звернулась до відповідача із заявою про звільнення земельної ділянки у строк до 18 листопада 2018 року та просила після збору врожаю 2018 року земельну ділянку не обробляти, а повернути її у стані не гіршому порівняно з тим, у якому було передано в оренду. Проте їй стало відомо про існування додаткової угоди від 17 травня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 11 липня 2007 року, яка зареєстрована державним реєстратором 24 липня 2017 року і строк дії якої становить до 17 листопада 2028 року. Цю додаткову угоду вона з відповідачем не укладала, волевиявлення на укладання додаткової угоди не виявляла, договір не підписувала, нікого не уповноважувала його підписувати від свого імені.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила визнати недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 11 липня 2007 року, укладену між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 11 липня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "Згода".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що додаткова угода підлягає визнанню недійсною, оскільки не підписана орендодавцем та не відповідає його внутрішній волі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Згода" залишено без задоволення, а рішенняДобровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2018 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що додаткову угоду до договору оренди власник земельної ділянки особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на її укладення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ТОВ "Згода" просить скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних належних та обґрунтованих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Судова почеркознавча експертиза була проведена із значними порушеннями і викликає у сторони відповідача обґрунтований сумнів у її правильності, однак судами доводи відповідача не було взято до уваги. Судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач є власником земельної ділянки площею 4,90 га, розташованої на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
Між сторонами 11 липня 2007 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, договір зареєстровано 18 листопада 2008 року, тобто строк дії договору закінчувався 18 листопада 2018 року (а. с. 7).
17 травня 2017 року укладено додаткову угоду до договору оренди, за умовами якої договір оренди укладено строком з 18 листопада 2008 року до 17 листопада 2028 року, право оренди зареєстровано 17 липня 2017 року (а. с. 6, 25).
Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1.1-333/18 від 09 жовтня 2018 року, яка проведена Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі "орендодавець" в оригіналі додаткової угоди від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 11 липня 2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 75-80).
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення по справі повторної судово-почеркознавчої експертизи відмовлено. Ухвала мотивована тим, що передбачені законом підстави для призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відсутні, а наданих експерту порівняльних зразків підписів позивача виявилося достатньо для надання висновку. При цьому суд зазначив, що сама по собі незгода з висновком не може бути підставою для призначення повторної експертизи (а. с. 103-104).
Суди встановили, що для проведення експертизи до експертної установи були направлені відібрані в присутності учасників справи експериментальні зразки підпису позивача на десяти аркушах, які місять 120 підписів позивача, а також три документи: декларацію про вибір лікаря, опис вкладень від 04 вересня 2017 року, заяву про припинення договору від 30 серпня 2017 року (а. с. 27-36, 37-39).
За клопотанням експерта додатково на підставі ухвали суду було направлено ще 10 документів, підписаних позивачем у 2011 році, 2012 році, 2018 році, які містять 18 вільних зразків підписів позивача (а. с. 37-39, 48, 59-73).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.