Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 461/217/16-ц
провадження № 61-20990св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року у складі судді Романюка В. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2017 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Струс Л. Б., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив та доповнив, до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 серпня 2008 року між ним та ПАТ "УкрСиббанк" укладений договір про надання споживчого кредиту № 11379937000, згідно з яким відповідач зобов`язувався надати позивачу кредитні кошти, а він зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 100 000 дол. США та сплатити відсотки за його користування шляхом внесення платежів в порядку і на умовах, визначених кредитним договором (вказана сума кредиту за курсом Національного банку України на день укладення кредитного договору становить в гривневому еквіваленту 484 510 грн).
Позивач вважав, що цей договір необхідно визнати недійсним, оскільки його умови суперечать приписам Закону України "Про захист прав споживачів", відповідач належним чином не ознайомив його, як споживача, з умовами кредитування, між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, а кредит виданий з численними порушеннями норм чинного законодавства, в тому числі, без оформлення усіх обов`язкових документів (заяв, анкет). Внаслідок цього позивача було введено в оману щодо істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо його ціни та загальної вартості; кредит надано ОСОБА_1 в іноземній валюті, хоча зобов`язання, згідно з нормами чинного в Україні законодавства, має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, спрямованих на погіршення становища відповідача, як споживача та сторони, яка є значно слабшою від відповідача.
ОСОБА_1 стверджував, що зміст та умови кредитного договору розроблені безпосередньо відповідальними працівниками банку, без залучення до цього процесу позивача, як його сторони, а тому він був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору, і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані відповідачем.
ПАТ "УкрСиббанк" недотримані та грубо порушені встановлені вимоги діючого законодавства України та приписи Національного банку України, які обов`язково повинні бути враховані при укладенні кредитного договору, визначені законом як істотні та є необхідні.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та надалі виконував його умови. Відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки, а тому відсутні підстави для визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні відомості про наявність заяви позичальника на видачу кредиту в іноземній валюті, про наявність у представника банку повноважень на укладення кредитного договору, натомість є документи про непогодження відповідачем видачі такого кредиту. Суди дійшли безпідставного висновку про інформування позичальника про валютні ризики, про всі умови кредитування, не звернули уваги на порушення вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 04 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк" укладений договір про надання споживчого кредиту № 11379937000, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти), в іноземній валюті в сумі 100 000 дол. США (що за курсом Національного банку України на момент укладення цього договору в гривневому еквівалентні складає 484 510 грн) та сплатити відсотків за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів у розмірі 1 580 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим договором, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 03 серпня 2018 року (т. 1, а. с. 4-7).
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 04 серпня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтверджує: свою здатність виконувати його умови; що цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для позичальника; що відсутні будь-які перешкоди для виконання договору на день його підписання; що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ним; що він не обмежений в дієздатності та укладення цього договору не потребує узгодження з третіми особами.
За змістом пункту 10.13 кредитного договору його підписанням позичальник засвідчує, що ним попередньо отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема пункту 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в якому викладені умови кредитування, а також зазначено, що у випадку обрання кредитування в іноземній валюті, банк попереджає клієнта про те, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за договором покладаються на клієнта банку (т. 1, а. с. 79-80).
Отже, на момент підписання договору про надання споживчого кредиту від 04 серпня 2008 року № 11379937000 ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, а також розумів їх значення, що підтверджується його підписом в договорі.
Про те, що позивач був ознайомлений з умовами кредитування та розумів їх значення свідчить також і те, що до січня 2015 року позичальник виконував умови кредитного договору в повному обсязі, відповідно до графіку повернення кредиту, та у розмірі, визначеному графіком, що підтверджується довідкою - рахунком (т. 1, а. с. 31-38).