Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 761/3325/17-ц
провадження № 61-40222св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Піхур О. В., від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., від 07 червня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно. Вказувала, що вона та дочки померлого від першого шлюбу звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Зазначала, що приватним нотаріусом Кондрою Л. В. було видано їй та відповідачам свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Вказувала, що відповідачі звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання за кожною з них права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3, мотивуючи свій позов тим, що ця квартира була придбана нею та їхнім батьком за час спільного проживання. Посилалася на те, що 22 березня 1996 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, однак після цього ОСОБА_4 не захотів залишати своє місце роботи, а також своїх дочок, у зв`язку з цим продовжив проживати та працювати у м. Малині Житомирської області, а вона проживала у м. Василькові Київської області та працювала у м. Києві. Вказувала, що з 1997 року між нею та ОСОБА_4 припинилися фактичні шлюбні відносини, оскільки вони проживали окремо, мали різний бюджет, спільне господарство не вели. Вважає, що квартира АДРЕСА_3 була придбана нею за особисті кошти в період роздільного проживання з ОСОБА_4, а тому відповідачі не мають права на неї.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд встановити факт роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу між нею та ОСОБА_4 у період з 01 січня 1997 року по 21 вересня 2007 року; визнати квартиру АДРЕСА_3 її особистою приватною власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня
2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Взявши до уваги обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року
у справі № 761/19095/16-ц, показання свідків, враховуючи те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту її роздільного проживання з ОСОБА_4 у спірний період та придбання спірної квартири за особисті кошти під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не довела факт припинення шлюбних відносини з ОСОБА_4 з 01 січня 1997 року по 21 вересня
2007 року та придбання спірної квартири за особисті кошти. Проживання подружжя у різних містах у зв`язку з їх роботою не може безумовно свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що суддя Піхур О. В. не мала права розглядати цю справу, оскільки вона ухвалювала рішення
від 30 листопада 2016 року у справі № 761/19095/16-ц при розгляді спору між тими ж сторонами та нею була висловлена певна думка, на яку вона посилалася при обґрунтуванні цього рішення, зазначивши при цьому, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді в інших справах не може бути підставою для відводу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що при розгляді справи
№ 761/19095/16-ц суддею Піхур О. В. вже була сформована певна думка щодо спірних правовідносин, а також про правовий статус спірного майна та порядок його набуття, тому розгляд справи проводився незаконним складом суду. Судами фактично не були належним чином досліджені показання свідків та їм не була надана відповідна правова оцінка. Крім того, до спірних правовідносин суди не застосували положення КпШС України, який був чинним на момент придбання спірної квартири.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
18 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 березня 1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.
30 листопада 1999 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .
З довідки ВАТ "Малинська паперова фабрика" від 21 вересня
2007 року слідує, що ОСОБА_4 працював у ВАТ "Малинська паперова фабрика" з 05 липня 1972 року по 21 вересня 2007 року начальником НДЛ Центру розвитку та досліджень (т.1, а.с. 20-21).
Згідно довідки Посольства Федеративної Республіки Німеччина
від 06 грудня 2016 року ОСОБА_1 працювала у Посольстві з 01 червня 1995 року на посаді фахівця консульсько-правового відділу та 10 грудня 2012 року була звільнена за взаємною угодою сторін про припинення трудових відносин від 29 листопада 2012 року (т.1, а.с. 23).
Відповідно до довідки ТОВ "Малин Енергоінвест" від 06 вересня
2016 року № 8383 року ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, з 20 листопада 1987 року по 09 грудня 1999 року та дійсно проживав без реєстрації за вищевказаною адресою з 09 грудня 1999 року по 21 вересня 2007 року (т.1, а.с. 24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема на: квартиру АДРЕСА_1, 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 .
Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 за законом є його дочки - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_1, які звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В. із заявами про прийняття спадщини.
12 березня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину по 1/3 частині квартири
АДРЕСА_1 .
25 березня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину по 1/6 частині квартири АДРЕСА_3
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л. В. від 25 березня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які засвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_4