Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 742/2087/17
провадження № 61-38944св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В.,
Мамонової О. Є., від 22 травня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листопада 2004 року вона перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, вони були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, а також спільний бюджет. Шлюб між ними був зареєстрований 03 листопада
2007 року. До цього часу, а саме 14 квітня 2007 року, вони придбали квартиру АДРЕСА_1, проте договір купівлі-продажу був оформлений на відповідача. Восени 2016 року вони також придбали автомобіль Ford Transit Connect, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу у
2017 році відповідач заперечує її право у спільній сумісній власності на частину квартири та автомобіля, у зв`язку з чим вона була вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Ford Transit Connect, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єктами спільної сумісної власності; поділити вказане майно та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 і стягнути з відповідача на її користь 88 110,76 грн грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, у складі судді Бездідька В. М., від 09 лютого 2018 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з листопада 2004 року по 03 листопада
2007 року. Визнано квартиру
АДРЕСА_2 та автомобіль Fоrd Transit Connect, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частину автомобіля Fоrd Transit Connect, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти
в сумі 88 110,76 грн в якості грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль Fоrd Transit Connect, реєстраційний номер НОМЕР_1, та залишено автомобіль у власності ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що допитані судом свідки підтвердили факт спільного проживання сторін як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства та наявність спільного бюджету. Місцевий суд зазначив, що спірна квартира була придбана внаслідок ведення спільного господарства, побуту, спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за їхні спільні грошові кошти під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відтак є спільною сумісною власністю сторін, частки яких є рівними. Суд зазначив, що ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження того, що квартиру він придбав самостійно за свої особисті кошти, а не за час спільного проживання сторін. Спірний автомобіль був придбаний під час перебування подружжя у зареєстрованому шлюбі, відповідач визнав заявлені вимоги щодо поділу транспортного засобу, тому суд вважав можливим залишити автомобіль у власності відповідача з відшкодуванням на користь ОСОБА_1 1/2 частини його вартості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09 лютого 2018 року у частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину квартири скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підтвердження спільного проживання із ОСОБА_2 у період з листопада 2004 року
по 03 листопада 2007 року позивачем були надані суду першої інстанції лише фотокартки, на яких зображені сторони з іншими особами під час їхніх спільних зустрічей та відзначення святкових подій, проте вказані докази не містять жодних посилань на те, що саме у визначений проміжок часу сторони проживали разом, вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом. Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження придбання спірної квартири внаслідок спільної праці та проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. Відповідач від`їжджав на півроку до іншої країни для працевлаштування. Суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача обов`язок доведення обставин, які мали доводитись позивачем, зокрема факт спільного проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення СК України та дійшов неправильного висновку про презумпцію правомірності правочину, не з`ясувавши джерела набуття квартири (кошти, за які була придбана квартира) та мету придбання
квартири - для створення сім`ї. Вважає, що доказами по справі доведено факт спільного проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у спірний період. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира була придбана за особисті кошти відповідача.
Судове рішення оскаржується лише у частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину квартири. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає в силу статті 400 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
18 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, загальною площею 28 кв. м. Вартість квартири становила 13 607 грн (а. с. 7).
17 травня 2007 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 8).
03 листопада 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 742/36/17 було розірвано (а. с. 9).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції вказувала, що вона була власником квартири АДРЕСА_2, яку вона продала ОСОБА_2 . Сторони у справі разом приходили на огляд квартири, тому вона вважала, що вони були чоловіком та дружиною. До нотаріуса оформляти договір купівлі-продажу також приходили вдвох.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . Сторони зустрічалися з 2004 року, потім у
2007 році було весілля. До весілля вони не проживали разом. ОСОБА_2 проживав весь час вдома по АДРЕСА_3, всі його речі знаходились також вдома. Працював ОСОБА_2 у м. Прилуки Чернігівської області, потім у Київській області на птахофабриці та півроку у Швеції. Приїздив додому на вихідні раз на три тижні. Після повернення зі Швеції на зароблені кошти та у незначній частині отримані у позику від батьків придбав житло. ОСОБА_1 не вкладала гроші у квартиру, на момент придбання квартири син з позивачем спільно не проживав, спільного бюджету не мав.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її племінником. З ОСОБА_1 вона познайомилась після весілля. Вона зустрічалась з ОСОБА_2 приблизно з 2006 року. До весілля сторони зустрічалися, спільно не проживали. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 були сусідами через дорогу, позивач працювала у лікарні. До весілля ОСОБА_2 поїхав на роботу до Швеції, але одружуватись не збирався. ОСОБА_2 проживав у матері по АДРЕСА_3 . Батьки позичали ОСОБА_2 гроші на придбання квартири. ОСОБА_1 участь у придбанні квартири не брала, на її думку вона таких грошей не мала, оскільки тільки закінчила навчання.