Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 640/7219/18
провадження № 61-10657св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Департамент житлового господарства Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року у складі судді Бородіної Н. М. і постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення на підставі статті 625Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних втрат і 3 % річних, за період з 27 травня 2014 року по 20 квітня 2015 року в розмірі 2 093 279,09 грн.
Позов обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Лайф 2000" (далі - ТОВ "Сіті Лайф 2000") та відповідачем укладений договір № 369 про закупівлю послуг (далі - договір).
ТОВ "Сіті Лайф 2000" виконало свої зобов`язання за договором, однак відповідач не сплатив за надані послуги кошти в розмірі 2 721 596,40 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Сіті Лайф 2000" заборгованість за договором у розмірі 2 721 596,40 грн, 3 % річних і інфляційні втрати. Рішення суду виконано у квітні 2015 року.
31 березня 2015 року ТОВ "Сіті Лайф 2000" відступило своє право вимоги за договором ТОВ "Євроснаб-2012". 14 квітня 2015 року ТОВ "Євроснаб-2012" відступило своє право вимоги за договором позивачу, до якого перейшло право вимоги до відповідача по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних, які не охоплюються рішенням суду від 05 серпня 2014 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Київського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, між ТОВ "Євроснаб-2012" та ОСОБА_1 укладений договір відступлення прав і до ОСОБА_1 як нового кредитора перейшли права ТОВ "Сіті Лайф 2000" за договором, у обсязі, що існував на момент їх передання. За своєю природою укладені договори не є договорами факторингу, оскільки не передбачають передачу грошових коштів в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. Договір виконаний відповідачем у повному обсязі 22 квітня 2015 року, що надає право новому кредитору - ОСОБА_1 на отримання 3 % річних та інфляційних втрат за період, який не увійшов у період, зазначений у рішенні суду від 05 серпня 2014 року. Відповідачем заявлено про застосування позовної давності. Інфляційні втрати нараховуються за кожен місяць, 3 % розраховують за кожен день прострочення. Позивач звернувся у суд з даним позовом 23 квітня 2018 року, тобто зі спливом позовної давності про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за період з 27 травня 2014 року по 20 квітня 2015 року. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Враховуючи сплив позовної давності, відсутність підстав для її поновлення та переривання, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 3 % річних за 20 квітня 2015 року скасовано, в цій частині позов задоволено, стягнуто з Департамента житлового господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 223,69 грн.
Постановаапеляційного суду мотивована тим, що 21 та 22 квітня 2018 року були вихідними днями. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Отже, в межах позовної давності знаходиться період, право вимоги за яким настало з 21 квітня 2015 року. Перебіг позовної давності за вимогами про стягнення 3 % річних за 20 квітня 2015 року починається 21 квітня 2015 року та закінчується 21 квітня 2018 року. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних за день 20 квітня 2015 року. З Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 % річних за 20 квітня 2015 року в сумі 223,69 грн (2 721 596,40 грн : 100 % х 3 % : 365 днів х 1 день). Решта спірного періоду знаходиться поза межами позовної давності, тому в цій частині висновок суду першої інстанції є правильним. Оскільки індекси споживчих цін визначаються щомісячно, у поточному періоді відносно попереднього, то інфляція за один день 20 квітня 2015 року не може бути розрахована, у задоволенні цих позовних вимог суд першої інстанції відмовив правильно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 травня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкритокасаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що правила переривання позовної давності мають застосовуватися судом незалежно від наявності відповідного клопотання, якщо наявні докази такого переривання (постанова Верховного Сулу від 07 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц). Суди обох інстанцій не надали належної оцінки наявним у цій справі обставинам переривання позовної давності.
У позовній заяві та у клопотанні про витребування доказів від 19 червня 2018 року позивач зауважував на перериванні позовної давності. Про застосування норми щодо переривання позовної давності позивач зазначив і у зверненні до суду від 23 липня 2018 року.
Відповідач добровільно вчинив дії, що свідчать про визнання ним нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, що є підставою для переривання позовної давності щодо вимог позивача про стягнення таких платежів. Так, 21 квітня 2015 року перебіг позовної давності за вимогами позивача до відповідача перервався визнанням відповідачем свого боргу за договором у листі від 21 квітня 2015 року № 1664/0/90-15 до Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові, а 22 квітня 2015 року плин позовної давності перервався розрахунком відповідача з ТОВ "Сіті Лайф 2000" у межах трирічного строку. Отже, перебіг позовної давності після її переривання почався заново з 22 квітня 2015 року та з 23 квітня 2015 року. Позивач має право здійснювати нарахування стягнень з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат з моменту прострочення відповідача, тобто з 27 травня 2014 року і до моменту остаточного виконання відповідачем зобов`язань за договором, тобто по 21 квітня 2015 року.
Зазначені доводи відповідають висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 437/2726/13-ц, від 19 квітня 2018 року у справі № 905/1198/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/17344/17, від 08 травня 2018 року № 910/16725/17, від 09 листопада 2018 року № 911/3685/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 905/3064/17.
Незважаючи на зазначені обставини суди попередніх інстанцій не навели у судових рішеннях підстав для неврахування даних обставин.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судами
29 жовтня 2012 року між ТОВ "Сіті Лайф 2000" (виконавець) і Департаментом житлового господарства Харківської міської ради (замовник) укладено договір № 369 про закупівлю послуг за державні кошти.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язаний у 2012 році надати замовникові послуги в рослинництві (знос сухих і аварійних дерев), а замовник прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно з пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна цього договору визначена договірною ціною і пропозицією конкурсних торгів та становить: 2 721 600,00 грн, у тому числі - 453 600,00 грн, за 1 м? - 720,00 грн, що включає податок на додану вартість у розмірі 120,00 грн.
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 27 грудня 2012 року № 1 до договору зменшено суму договору на 3,60 грн, тобто загальна ціна склала 2 721 596,40 грн.
Відповідно до умов договору виконавцем - ТОВ "Сіті Лайф 2000" надані послуги в повному обсязі на загальну суму 2 721 596,40 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт № КБ-2в і № КБ-3.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року позовні вимоги ТОВ "Сіті Лайф 2000" задоволені та стягнуто з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради заборгованість за договором у розмірі 2721596,40 грн, а також з 27 листопада 2013 року по 26 травня 2014 року 3 % річних у сумі 40 488,40 грн, за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, інфляційні втрати в сумі 187 790,16 грн.