1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


16 грудня 2019 року

м. Київ


справа № 607/8051/17

провадження № 61-37793св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Позика",


провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Хоми М. В.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.


У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Позика" (далі - ТОВ "Фінансовий дім "Позика"), в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви, просив: визнати недійсним договір від 01 квітня 2015 року № 001628, укладений між ним та ТОВ "Фінансовий дім "Позика"; стягнути з відповідача 30 650,79 грн, сплачених ним за спірним договором, і 3 000 грн - на відшкодування моральної шкоди; розірвати цей договір.


Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 01 квітня 2015 року між ним та ТОВ "Фінансовий дім "Позика" було укладено договір про отримання позики в сумі 40 000 грн. З моменту укладення цього договору він щомісячно сплачував кошти за начебто отриману позику на розрахунковий рахунок відповідача. Однак відповідач позики йому так і надав. Всього ним було сплачено 81 платіж на загальну суму 30 650,79 грн. 27 березня 2017 року він направив відповідачу прохання повернути сплачені ним кошти та розірвати спірний договір, однак відповіді не отримав. Тому, посилаючись на статтю 907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закон України "Про захист прав споживачів", просив задовольнити його позовні вимоги.


Заперечуючи проти позову ТОВ "Фінансовий дім "Позика", посилаючись на пункт 6 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року,вказало, що у статті 5 спірного договору сторони погодили передачу спору на вирішення третейського суду, тому він не підлягає вирішенню загальним судом.


Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року позов залишено без розгляду.


Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторони в укладеному між ними договорі від 01 квітня 2015 року домовилися, що в разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він підлягає розгляду Постійно діючим Третейським судом "Феміда" при Асоціації "Міжрегіональне об`єднання підприємств "Тріада" за адресою: місто Полтава, вулиця Сінна, 2/49. Відповідач заперечив проти вирішення спору в суді, тому позов слід залишити без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).


Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року - без змін.


Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що цей спір підлягає вирішенню в Постійному діючому Третейському суді "Феміда" при Асоціації "Міжрегіональне об`єднання підприємств "Тріада", та обґрунтовано залишив позов без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України.


Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.


У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 03 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для розгляду до суду першої інстанції.


Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позов стосується захисту його прав як споживача, а третейський суд не може розглядати справи у таких спорах.


У серпні 2018 року ТОВ "Фінансовий дім "Позика" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 як сторона спірного договору не є споживачем в розумінні пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", а є учасником договору простого товариства, який взяв на себе зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою, визначеною договором. Тобто позивач здійснює управлінські функції у простому товаристві згідно з договором. Суди попередніх інстанцій всебічно дослідили обставини справи та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.


Рух справи в суді касаційної інстанції.


Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.


10 серпня 2018 року справа № 607/8051/17 надійшла до Верховного Суду.


Позиція Верховного Суду.


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.


Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.


Частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.


Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.


................
Перейти до повного тексту