ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2019 року
Київ
справа №200/25803/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13022/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Саприкіної І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М., Уханенка С.А. від 23 червня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, в якому просила:
- визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні й виплаті щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов`язати здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20 листопада 2015 року із розрахунку 90% від грошового утримання судді в розмірі 23426,00 грн на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області від 26 листопада 2015 року №Б-с-2063;
- здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Позовні вимоги мотивовані незаконністю дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за наявності обґрунтованих підстав для цього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання, викладені в витязі з протоколу № 47 від 27 листопада 2015 року засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 27 листопада 2015 року, із розрахунку 90 % від грошового утримання судді в розмірі 23426 грн. 00 коп., на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області № Б-с-2063 від 26 листопада 2015 року про заробітну плату; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку зі зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІІ не може суперечити Рішенню Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013. Згідно з статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року у справі № 200/25803/15-а скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 01 червня 2015 року.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Касаційна скарга подана до суду 05 вересня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 200/25803/15-а.
Справу передано до Верховного Суду 31 січня 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіну І.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в березні 2015 року звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про відставку.
Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 78-VII ОСОБА_1 звільнена з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровської у відставку.
Відповідно до вищезазначеної постанови Верховної Ради України наказом голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року № 183-К її відраховано зі штату суду 20 листопада 2015 року у звязку з поданням заяви про відставку.
На момент виходу у відставку стаж судді позивачка складав 28 років 04 місяців 29 днів.
Згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області 26 листопада 2015 року, заробітна плата діючого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська станом на 26 листопада 2015 року становила 23426,00 грн.
27 листопада 2015 року позивачка звернулася із заявою, поданням адміністрації Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та з відповідним пакетом документів до Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська про призначення і виплату їй - судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання від грошового утримання судді у розмірі 23426,00 грн.
Листом від 02 грудня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська позивачу повідомлено про рішення Комісії по призначенню та перерахункам пенсії фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27 листопада 2015 року № 47, яким відмовлено їй у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ.
Не погодившись з такими діями Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 та від З червня 2013 року № 3-рп/2013 довічне грошове утримання суддів є однією з гарантій їх незалежності, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних. Крім того вказано, що позивачка прийнята на роботу судді за період дії Закону України "Про статус суддів", який діяв до 2010 року, і який передбачав при виході у відставку право судді на отримання довічного грошового утримання, виходячи із застосування відсотка розрахунку 80 відсотків від грошового утримання судді з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку, а також продовжувала працювати під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в якому статтею 138 було також передбачено при виході у відставку право судді на отримання довічного грошового утримання, виходячи із застосування розрахунку 80 відсотків від грошового утримання судді з нарахуванням за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотки заробітку, а відтак, саме на основі цих законів повинно відбуватись нарахування скаржниці довічного грошового утримання.
Також в обґрунтування касаційної скарги наголошується, що 08 червня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення законодавства, на підставі якого відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 далі також - КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною другої статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону України від 07 липня 2010 року № Закон № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI)
незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".