ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа №640/1470/19
адміністративне провадження №К/9901/23749/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Макаренко Т.Д., Пхайко Ю.Л., відповідача - Лисенко Є.А., Шпак О.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної податкової служби) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 (суддя - Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - ТОВ "Лемтранс", Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0004444712 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 44ʼ 227ʼ 973,75 грн; від 01.11.2018 №0004454712 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 146`719`798,00 грн; від 01.11.2018 №0004464712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1190,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на безпідставність висновків контролюючого органу щодо встановлених за результатами перевірки порушень Товариством податкового законодавства. Позивач зазначав, що коригування розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу для відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних з придбанням предмету лізингу (основних засобів) та обумовлених зміною курсу гривні по відношенню до курсу іноземної валюти, в якій лізингодавець отримав позику на придбання предмету лізингу (основних засобів), не заборонене та не суперечить чинному законодавству України. Вказував, що різниця між сумою платежу, зазначеного в графіку лізингових платежів, та фактичною сумою платежів, сплачених лізингодавцю з урахуванням проведеного коригування, є комісією (винагородою) лізингодавця відповідно до умов договорів лізингу, яка в бухгалтерському обліку та у звіті про фінансовий результат обліковується (відображається) як інші витрати діяльності.
На спростування висновку контролюючого органу в акті перевірки про порушення Товариством норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок врахування у складі інших операційних доходів/витрат курсових різниць, що виникли при переоцінці зобов`язань з виплати дивідендів на користь єдиного учасника - нерезидента, позивач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства у сферах регулювання іноземних інвестицій та бухгалтерського обліку згідно з рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Лемтранс" зобов`язання з виплати дивідендів було номіновано в іноземній валюті, тому такі зобов`язання підлягають переоцінці з визнанням доходів та витрат за курсовими різницями.
Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг у ПП "Абсолют Транс", за наслідками яких оподатковуваний дохід Товариства за 2015 рік зменшено на 5417,00 грн, що відповідає витратам у зв`язку з придбанням цих послуг, позивач вважав такими, що не відповідає фактичним обставинам. Зазначив, що ці господарські операції підтверджені належними первинними документами, тоді як висновок контролюючого органу ґрунтується на даних інформаційних систем ДФС щодо податкової поведінки ПП "Абсолют Транс".
Стосовно висновку в акті перевірки про заниження Товариством податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2017 року з умовних операцій з постачання необоротних активів (747 напіввагонів, які станом на березень 2017 року знаходилися на тимчасово непідконтрольній Уряду України території, в бухгалтерському обліку щодо яких відображено зменшення корисності) позивач зазначив, що цей висновок суперечить нормам пункту 198.5 статті 198 ПК, відповідно до яких податкові зобов`язання з ПДВ збільшуються у випадку, якщо придбані/виготовлені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподаткованих операціях, в операціях переведення до складу невиробничих активів або в оподаткованих операціях, що не є господарською діяльністю. Товариство із зазначеними напіввагонами не вчинило жодної операції, яка могла бути підставою для визначення об`єкта оподаткування ПДВ, а контролюючий орган не довів обставини щодо використання Товариством заблокованих на тимчасово непідконтрольних територіях напіввагонів в операціях, що не є об`єктом оподаткування/звільнення від оподаткування та/або вчинені поза межами господарської діяльності.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДФС від 01.11.2018 №0004444712 та №0004454712; в іншій частині позову відмовив.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень Офісу ДФС від 01.11.2018 №0004444712, №0004454712 вмотивований тим, що: 1) виплата дивідендів на користь нерезидента може бути здійснена як у національній грошовій одиниці - гривні, так і в іноземній валюті, а подальший облік зобов`язань, визначених в іноземній валюті, не стосується розміру чистого прибутку звітного (податкового) періоду (року), за якими нараховувалися дивіденди відповідно до рішень (протоколів) загальних зборів учасників Товариства. Облік Товариством виплачених сум дивідендів, скоригованих на курсову різницю гривні до долару США на дати нарахування та фактичної виплати дивідендів відповідає правилам бухгалтерського обліку, встановленим для обліку зобов`язань суб`єктів господарювання, виражених в іноземній валюті, які передбачають визначення курсових різниць відповідно до Правил (стандарту) бухгалтерського обліку 21 (далі - П(с)БО); 2) суми сплачених позивачем лізингових платежів, обраховані із застосуванням передбаченого договорами коефіцієнту коригування, списуються на інші операційні витрати лізингоотримувача та включаються до складу інших операційних доходів лізингодавця, та, як наслідок, не збільшують вартість предмету фінансового лізингу, оскільки застосування коефіцієнта коригування не змінює вартість предмета лізингу, а впливає на інші складові лізингових платежів; 3) відповідач не довів безтоварність господарських операцій Товариства з ТОВ "Абсолют Транс"; операції з придбання позивачем транспортно - експедиційних послуг вартістю 6500,00 грн у межах договірних відносин із ТОВ "Абсолют Транс" підтверджені належними первинними документами (актом прийому-передачі наданих послуг; товарно-транспортною накладною; платіжним дорученням); 4) об`єктивна тимчасова неможливість використання Товариством необоротних активів (напіввагонів) не є підставою для зміни призначення цих активів на невиробниче використання, оскільки рішення про переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих приймається самостійно платником податків. У судовому процесі встановлено, що 747 одиниць рухомого залізничного складу (напіввагони) незалежно від волі позивача опинилися на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, що взагалі фактично унеможливлює користування та/або розпорядження рухомим залізничним складом.
ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Доводи відповідача обґрунтовані посиланням на обставини, встановлені під час податкової перевірки ТОВ "Лемтранс", та правові позиції Верховного Суду щодо відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних з від`ємними курсовими різницями, отриманими в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання з виплати дивідендів (постанова від 16.04.2019 у справі №804/6909/17), та щодо збільшення вартості об`єкта лізингу у зв`язку з коригуванням лізингових платежів на різницю курсу валют (постанова від 19.03.2019 у справі №813/1814/17).
У додаткових поясненнях Офіс ДФС зазначив, що позивач отриманий у фінансовий лізинг об`єкт у бухгалтерському обліку правильно відображав як актив по Д-т рахунку 105 "Транспортні засоби", однак безпідставно проводив коригування розміру лізингових платежів на курсові різниці валют без переоцінки вартості об`єкта та списував курсові різниці на інші операційні витрати як відшкодовані лізингодавцю витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
Позивач, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, у відзиві на скаргу та в додаткових поясненнях зазначив, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права; оскільки суди правильно встановили обставини у справі та дали їм правильну юридичну оцінку. Вважає, що довід Офісу ДФС про не врахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у вище вказаних постановах, не обґрунтований, оскільки ці правові позиції сформовані щодо застосування норм матеріального права до правовідносин, які є іншими, порівняно із правовідносинами, яких стосується спір у цій справі.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники відповідача підтримали касаційну скаргу, а представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальну заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на правонаступника (в результаті реорганізації органів ДФС) - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 29.10.2018 №44641/10/28-10-47-12 про результати документальної планової перевірки ТОВ "Лемтранс" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. Згідно з актом перевірки Товариство порушило, зокрема такі норми податкового законодавства:
1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 127ʼ 084ʼ 416,00 грн, (в тому числі за 2015 рік - 34ʼ 330ʼ 403,00 грн, І квартал 2016 року - 7ʼ 422ʼ 485,00 грн, півріччя 2016 року - 14ʼ 576ʼ 372,00 грн, три квартали 2016 року - 28ʼ 456ʼ 251,00 грн, 2016 рік - 41ʼ 631ʼ 486,00 грн, І квартал 2017 року - 14ʼ 864ʼ 635,00 грн, півріччя 2017 року - 29ʼ 166ʼ 934,00 грн, три квартали 2017 року - 39ʼ 484ʼ 514,00 грн, 2017 рік - 51ʼ 122ʼ 526 грн, І квартал 2018 року - 6ʼ 808ʼ 024,00 грн) та завищено податок на прибуток за І квартал 2018 року на 2ʼ 842ʼ 496,00 грн;
2) пункту 44.1 статті 44, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, підпункту 38.10 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, підпункту 3 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 35ʼ 383ʼ 462,00 грн (в тому числі, за січень 2015 року - 1083,00 грн, березень 2017 року - 35ʼ 382ʼ 379,00 грн).
Висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Лемтранс" порядку ведення податкового обліку, встановленого вище переліченими нормами, обґрунтовані посиланням на такі обставини:
1) Товариство безпідставно у звіті про фінансовий результат збільшило інші операційні доходи на загальну суму 43`227`665,00 грн (рядок 2120) та інші операційні витрати на загальну суму 83`660`626,00 грн (рядок 2180) на курсові різниці по дивідендах, нарахованих у гривні відповідно до рішень загальних зборів учасників Товариства до виплати нерезиденту "LEMTRANS LIMITED", але сплачених в доларах США із визначенням суми до сплати за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення про їх виплату. Такий висновок в акті перевірки обґрунтований тим, що зобов`язання Товариства з виплати дивідендів визначені у функціональній валюті (гривні), відтак виплата дивідендів не є для Товариства операцією в іноземній валюті, у зв`язку з чим курсові різниці в бухгалтерському обліку по таких операціях не нараховуються.
2) У бухгалтерському обліку Товариство нарахувало комісію (курсові різниці) за договорами фінансового лізингу, укладеними з ПП "Лізингова компанія ВЛ", ПП "ВТБ Лізинг Україна", ПП "Київська лізингова компанія", ТОВ "ОТП Лізинг" та ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" в загальній сумі 703ʼ 408ʼ 509,00 грн, відобразивши цю суму у звіті про фінансовий результат як інші витрати діяльності, однак при цьому не збільшив первісну вартість об`єкта лізингу на скориговану суму лізингових платежів (в частині вартості об`єкта лізингу).
3) Господарські операції позивача з ТОВ "Абсолют Транс" з придбання транспортно-експедиційних послуг вартістю 6500,00 грн (в тому числі, ПДВ 1083,00 грн) не підтверджені під час перевірки з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності у ТОВ "Абсолют Транс" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого роду послуг. Зазначений контрагент має ознаки фіктивного підприємництва та фігурує у кримінальних провадженнях.
4) Товариство не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ виходячи із балансової вартості 583 напіввагонів (176`911`894,28 грн), щодо яких в бухгалтерському обліку відтворені втрати від зменшення корисності активів (Дт 972 "Втрати від зменшення корисності активів" - Кт 135 "Резерв знецінення необоротних активів") у зв`язку з розміщенням на тимчасово непідконтрольній Уряду України території та використання в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи викладаються відповідно до вище наведених підстав визначення Товариству сум податкових зобов`язань.
1) Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що в січні 2013 року - січні 2018 року рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Лемтранс", оформленими протоколами від 10.12.2013 №63, від 02.08.2016 №69, від 02.08.2016 №69, від 11.09.2017 №72, від 14.12.2017 №73, від 23.01.2018 №75, були затверджені звіти про результати фінансово-господарської діяльності за відповідні роки та розподілений прибуток, в тому числі на виплату дивідендів єдиному учаснику - компанії "LEMTRANS LIMITED" (резидент Республіки Кіпр). У цих рішеннях суми прибутку за відповідний звітний рік і залишку нерозподіленого прибутку за минулі роки, спрямовані на виплату дивідендів, були визначені в національній валюті - гривні. Не сплачені у визначені рішеннями зборів строки дивіденди обліковувалися по рахунку 671 "Розрахунки по нарахованим дивідендам" як кредиторська заборгованість.
Згідно з порядком виплати дивідендів, ухваленим загальними зборами учасників Товариства, належні нерезиденту гривневі суми дивідендів були перераховані в іноземну валюту (в долари США) за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення про їх виплату та виплачені у фіксованій сумі в доларах США. У бухгалтерському обліку зобов`язання з виплати дивідендів Товариство класифікувало як монетарну статтю в іноземній валюті з визнанням курсових різниць на дату складання фінансової звітності та на дату розрахунків, які у Звіті про фінансові результати (форма №2) відображало у складі інших операційних доходів (рядок 2120) та/або у складі інших операційних витрат (рядок 2180). Всього за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 до складу інших операційних доходів включено курсові різниці по дивідендам в сумі 43ʼ 227ʼ 665,00 грн, а до інших операційних витрат - 83ʼ 660ʼ 626,00 грн, тобто Товариство отримало збиток в розмірі 40ʼ 432ʼ 961,00 грн та зменшило на цю суму ж фінансовий результат.
Відхиляючи довід контролюючого органу про безпідставне відображення Товариством у Звіті про фінансові результаті курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку зобов`язання з виплати дивідендів, визначеного у функціональній валюті Товариства (гривня), в іноземну валюту (долар США), як необґрунтований, суди попередніх інстанцій послалися на такі встановлені у справі обставини: протокольним рішенням загальних зборів учасників Товариства було затверджено виплату дивідендів засновнику-нерезиденту в іноземній валюті; згідно з абзацом "в" пункту 20 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 21 (далі - МСБО) зобов`язання з виплати дивідендів, визначене в іноземній валюті, відноситься до операцій в іноземній валюті; від`ємна курсова різниця, отримана в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання з виплати дивідендів, виникає об`єктивно поза волею платника податків та є його витратами в результаті збільшення розміру його зобов`язання в гривневому еквіваленті.
Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень Кодексу.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (абзац другий цього пункту).
Статтею 12-1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на 2015-2018 роки) для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
На виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 №1706, і відповідно до статей 1 та 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі - П(С)БО 21) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за №515/4736). Пунктом 8 цього Положенням передбачено відображення у складі інших операційних доходів (витрат) курсових різниць від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність (статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (пункт 2 П(С)БО 21). Сферою застосування П(С)БО 21 є визначення методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.
Для вирішення питання, чи є операція Товариства з нарахування до виплати дивідендів операцією в іноземній валюті, як ключового питання у вирішенні спору щодо права позивача відобразити курсові різниці за дивідендами в порядку, встановленому пунктом 8 П(С)БО 21, має значення визначення функціональної валюти.
Поняття функціональної валюти в МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" розкрито як валюти основного економічного середовища, у якому суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність (параграф 8). Функціональна валюта суб`єкта господарювання відображає основні операції, події та умови, які пов`язані з нею. Після визначення функціональної валюти її не змінюють, якщо не відбудеться зміна цих основних операцій, подій та умов (параграф 13). Операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс "спот" між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції (параграф 21).
Функціональною одиницею Товариства є гривна, в якій він відповідно до статті 5 Закону №996-XIV веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність, визначає прибуток і суму дивідендів як частину прибутку. Звідси валютою зобов`язання Товариства для сплати дивідендів є гривня.
Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки рішення загальних зборів Товариства не є договором, законом або іншим нормативно-правовим актом, а зобов`язання з виплати дивідендів згідно з протокольними рішеннями загальних зборів учасників Товариства було визначено в функціональній валюті (гривні), враховуючи сутність дивідендів як частину прибутку, Товариство безпідставно відобразило у складі інших операційних доходів (інших операційних витрат) курсові різниці, отримані від перерахунку нарахованих в гривні дивідендів в іноземну валюту при їх фактичній виплаті.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо права платника податку на прибуток-резидента України на зменшення фінансового результату на від`ємні курсові різниці під час виплати дивідендів нерезидентам) викладено в постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд в зазначеній постанові зробив висновок, що, оскільки зобов`язання платника податку-резидента з виплати дивідендів визначені у гривні, такі операції не можуть бути віднесені до операцій в іноземній валюті; надлишкові витрати, пов`язані з курсовими різницями у зв`язку з рішенням платника податку виплатити дивіденди в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату прийняття такого рішення, не можуть бути віднесені до складу витрат, що призводять до зменшення об`єкту оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств.
Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, Верховний Суд у цій справі не знаходить.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вимога цієї норми не була дотримана судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки при ухваленні судових рішень у цій справі висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, не був врахований без будь-яких застережень стосовно причин для цього.